Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Кравченка С.І. та Орлянської В.І.,

за участю секретаря Бражника М.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42015000000000848 за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - Клечановської Ю.І. на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року,

за участю:

захисників Клечановської Ю.І. та Клечановського І.С.,

прокурора Євтєєвої Ю.Е.,

вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Димитрова Донецької області, громадянина

України, мешканця АДРЕСА_1

засуджено за частиною 3 статті 368 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, строком на 3 роки з конфіскацією належного йому майна та спеціальною конфіскацією предмета неправомірної вигоди.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_1 зараховано в строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення за період з 23 травня 2015 року до 18 серпня 2015 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два днів позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1, обраний ухвалою Краматорського міського суду від 25 травня 2015 року у виді застави в розмірі 365400 грн з обов'язками, передбаченими частиною 5 статті 194 КПК України, до набрання вироком законної сили залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді начальника Красноармійського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, в один із днів останньої декади квітня та повторно 13 і 23 травня 2015 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч вимог статей 19, 68 Конституції України, статей 11, 16 Закону України "Про державну службу", статей 3, 22 Закону України "Про запобігання корупції", пунктів 13, 18 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВР України від 26 червня 1992 року (2503-12) , пунктів 1.2 - 1.4, 9.1 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320 (z1089-12) , своєї посадової інструкції, затвердженої начальником ГУ ДМС України в Донецькій області від 26 лютого 2013 року, у приміщенні Красноармійського МВ ГУ ДМС України в Донецькій області по вул. Якіра, 2 у м. Красноармійську Донецької області, одержав від громадянина ОСОБА_4 неправомірну вигоду в сумі 4 900 грн за вжиття необхідних заходів завдяки своєму службовому становищу в інтересах третіх осіб дій шляхом надання протиправних вказівок підлеглому працівнику на виготовлення 8 паспортів громадянина України, а також вклеювання до них фотокарток при досягненні особою 25-або 45-річного віку до 14 паспортів громадян України та їх видачі ОСОБА_4 за фактичної відсутності їх власників.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни. Постановлено строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня звернення вироку до виконання.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на неправильне застосування кримінального закону України та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно оцінив наявні в матеріалах кримінального провадження докази, а суд апеляційної інстанції такі помилки проігнорував.

Зокрема, вказується на те, що всі слідчі дії проведені без дозволу слідчого судді та всі докази, надані стороною обвинувачення, є недопустимими, у зв'язку з чим постанови про проведення негласних слідчих (розшукових) дій є незаконними, а докази - недопустимими.

Зазначається про відсутність в матеріалах даних про підслідність кримінального провадження Військовій прокуратурі АТО та правонаступництво вказаної прокуратури Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, а також про провокацію кримінального правопорушення.

Вказується на незаконність визнання відео -, аудіо записів, що здійснювалися ОСОБА_4 за допомогою спеціальної апаратури, як доказів у провадженні без безпосереднього їх дослідження, а також на недопустимість протоколів слідчих дій на підтвердження інкримінованих епізодів - 13 травня 2015 року, 23 травня 2015 року, необґрунтованість відмови стороні захисту про дослідження аудіозапису допиту свідка ОСОБА_4 із-за розбіжностей у його показаннях та проведення судової криміналістичної дактилоскопічної експертизи грошей.

Крім того, вказується на спростування під час судового провадження доказів обвинувачення про доведеність винуватості ОСОБА_1, зокрема під час допиту свідків, тощо.

У запереченнях прокурор просить залишити без задоволення касаційної скарги захисника, а судові рішення - без зміни.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи захисників, які підтримали касаційну скаргу, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з касаційної скарги, захисником оспорюється правильність підслідності кримінального провадження, належність та допустимість доказів у ньому.

Проте, такі твердження сторони захисту не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, що також неодноразово досліджувалося та оцінювалося під час судового провадження.

Зокрема, стороною захисту не оспорюється та не заперечується загальновідомого факту щодо інкримінування ОСОБА_1 кримінального правопорушення в зоні АТО, що не підконтрольна на даний час території України.

Внаслідок цього, здійснення правосуддя та проведення будь-яких слідчих дій підлягало спеціальному вирішенню відповідними нормативно-правовими актами та указами, наказами уповноважених осіб, про що наводилося у висновках судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, кримінальний процесуальний закон доповнено окремим розділом IX --1, яким визначено особливості режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції у разі неможливості виконання слідчими суддями вимог статей 163, 164, 234, 235, 247 та 248 КПК України ці повноваження виконує відповідний прокурор ( Законом № 1631-VII від 12 серпня 2014 року (1631-18) , що набрав чинності 22 серпня 2014 року).

Саме у визначений спосіб і було внесено відповідні доручення та прийняті постанови про проведення негласних (слідчих) дій у кримінальному провадженні, правопорушення щодо чого вносилося в ЄРДР 07 травня 2015 року Генеральною прокуратурою України за заявою ОСОБА_4

Відповідно до матеріалів кримінального провадження прокурором було підтверджено умови та причини, які дозволяли на законних підставах проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні. Разом з цим, підтримання державного обвинувачення не ставиться в залежність з підслідністю досудового розслідування. При тому, що суду надавалися постанови про зміну складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, наказ про перелік ліквідованих структурних підрозділів у населених пунктах військової прокуратури Генеральної прокуратури України та документи на підтвердження законності проведення негласних (слідчих) дій, у тому числі проведення аудіо-, відео контролю за ОСОБА_1

Виключаються і твердження сторони захисту про недопустимість доказів у кримінальному провадження за обставин неточності повідомлених ОСОБА_4 відомостей про час складання протоколів слідчих дій, так само, як і вручення ОСОБА_4 грошових коштів поза слідчою дією. Адже, особа може не відтворити проміжок часу, що минув рік тому, з точністю до хвилин, у зв'язку з чим ним повідомлялося приблизний час слідчої дії, яка була не одна. Тоді як, грошові кошти залучалися саме ті, які надавалися свідками лише після їх видачі ОСОБА_4 та описом номерів купюр слідчими.

Що стосується твердження захисника про здійснення провокації на вчинення кримінального правопорушення, то колегія суддів відмічає, що ОСОБА_1 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень після внесення відомостей до ЄРДР на предмет перевірки заяви ОСОБА_4, тобто після 07 травня 2015 року. Тоді як, ОСОБА_4 повідомлялися відомості про обставини вчинення ОСОБА_1 неправомірних дій з лютого 2015 року, а саме їх зустріч, визначення сум грошових коштів за послуги ОСОБА_1, тощо. У зв'язку з чим, за згаданих обставин провокація злочину виключається.

Таким чином, колегія суддів стверджує про дотримання вимог кримінального процесуального закону під час досудового та судового провадження, а також сукупність доказів у кримінальному провадженні, що підтверджують доведеність винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, проведення дактилоскопічної експертизи грошей та неточності у показаннях ОСОБА_4 не виключають тих доказів, що підтверджують його винуватість. При тому, що колегія суддів вважає, що встановлення викладених обставин не потребувалася.

Отже, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції законними і обґрунтованими.

Відтак, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Клечановської Юлії Іванівни - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.