розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016260000000308 за касаційною скаргою прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 січня 2017 року,

засудженого ОСОБА_1,

прокурора Ковальчука О.С.,

вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 листопада 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та мешканця АДРЕСА_1

громадянина України, такого, що судимості не мав,

засуджено за частиною 2 статті 286 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки 6 місяців та покладенням на нього обов'язків, передбачених частинами 1, 2 статті 76 цього Кодексу.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у виді застави залишено незмінною до набрання вироком законної сили.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 травня 2016 року о 00 годині 09 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи технічно справним транспортним засосбом марки "Мерседес Бенц", д.н.з.НОМЕР_1, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3, 12.4, 31.1, 31.6 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , рухався по вул. Героїв Майданук м. Чернівці зі сторони площі Соборної в напрямку проспекту Незалежності на швидкості більше 60 км/год, що перевищує допустиму в межах населеного пункту, та наближаючись до будинку № 98 вказаної вулиці, ОСОБА_1, не вибравши безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, допустив наїзд на пішохода працівника фірми "Альфатер Чернівці" ОСОБА_3, який здійснював роботи по завантаженню баків зі побутовим сміттям у вантажний автомобіль (сміттєвоз) марки " ДАФ- М44", д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 на дорозі. Після чого, в стані бокового юзу виїхав за межі проїзної частини дороги вправо, із подальшим наїздом на електроопору.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3 відповідно до висновку СМЕ № 314 від 21 червня 2016 року спричинено смерть, яка настала від розтрощення голови з руйнуванням речовини головного мозку.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 17 січня 2017 року вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 листопада 2016 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування кримінального закону України та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що судом формально вказано на врахування тяжкості кримінального правопорушення, що відноситься до тяжких, а також проігноровано його вчинення в стані алкогольного сп'яніння, що, на переконання прокурора, щире каяття засудженого та відшкодування спричиненої шкоди не зменшує суспільну небезпеку кримінального правопорушення. Також, звертає увагу на незворотність наслідків кримінального правопорушення, що не унеможливлює відшкодування шкоди будь-яким способом.

У запереченнях захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_5 просить залишити без задоволення касаційну скаргу прокурора, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, засудженого, котрий заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи касаційної скарги таперевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, кваліфікація його дій та правила дослідження доказів у кримінальному провадженні згідно статті 349 КПК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються та не заперечуються.

Натомість, доводи прокурора щодо визначеної форми відбування засудженим покарання колегія суддів вважає спроможними.

Відповідно до статті 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з частиною 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, призначаючи засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, суд першої інстанції, враховував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких, дані про особу засудженого, котрий раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку в наркологічному диспансері та психіатричній лікарні не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, не одружений, є особою молодого віку, а також пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та відшкодування завданої шкоди, обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Висновки суд першої інстанції, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства ґрунтувалися на тому, що він раніше не судимий, визнав свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому, відсутність претензій у потерпілої та її думку щодо покарання, а також посилався на обставини кримінального правопорушення.

Проте, колегія суддів вважає, що суди здійснили формальну оцінку обставин, що підлягають врахуванню при визначені форми відбування засудженим покарання, шляхом їх перерахунку у рішеннях.

Так, при визначені форми відбування покарання є неприпустимим надання переваги одним обставинам над іншими, оскільки оцінці підлягає сукупність обставин, які впливають на призначення покарання.

Зокрема, судами надано перевагу даним про особу засудженого та оцінці його неправомірним діям. В той час, як правильно наголошує прокурор у касаційній скарзі, не оцінено тяжкість кримінального правопорушення, що вчинено в стані алкогольного сп'яніння та внаслідок, у тому числі, відволікання від керма керування, а також непоправності у будь-який можливий спосіб наслідків від кримінального правопорушення - як смерть потерпілого, що в своїй сукупності разом з даними про особу засудженого та пом'якшуючою покарання обставиною не може свідчити про виваженість та справедливість визначеної засудженому форми відбування покарання.

Таким чином, колегія суддів вважає невідповідність визначеної засудженому форми відбування покарання внаслідок м'якості, а відтак і вимогам статей 65, 75 КК України.

Оскільки суд апеляційної інстанції законодавчо був уповноважений вирішувати питання щодо більш суворого покарання, в частині чого і подавалася апеляційна скарга прокурором, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів не має підстав стверджувати, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та призначенню нового розгляду у суді апеляційної інстанції.