розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2017 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150160000431 за касаційною скаргою з доповненнями прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 23 січня 2017 року щодо ОСОБА_1

Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новокиївска Снігурівського районуМиколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей немає,

засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів по справі.

Вказаним вироком також визнано невинуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Вироком Апеляційного суду Миколаївської області вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині застосування положень ст. 75 КК України скасовано та ухвалено новий, яким визначено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 186 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підстав ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України злочину за цим вироком та передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України злочинів за вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 21 березня 2016 року шляхом часткового складання покарань, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалено строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня набрання вироком апеляційного суду законної сили. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з 12 по 14 жовтня 2015 року та з 14 лютого 2016 року по 23 січня 2017 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без зміни.

За обставин встановлених судом та детально описаних у вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

12 жовтня 2015 року о 12.00 год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на вул. 1 Травня, 87 в смт. Березнегувате Миколаївської області, з метою відкритого заволодіння чужим майном підійшов до ОСОБА_3 та з силою почав смикати за сумку, що була в неї у руці, від чого потерпіла впала на коліна. Після чого, вирвавши з її рук сумку з документами і продуктами харчування ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 56 грн..

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор наводить доводи щодо наявності в діях ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Вказує про невірне застосування апеляційним судом при призначенні покарання вимог ч. 4 ст. 70 і положень ст. 72 КК України та про суперечності мотивувальної і резолютивної частин вироку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, заперечення засудженого ОСОБА_1, який просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Проте, апеляційний суд при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1, не дотримався вимог і положень цього закону, адже всі зазначені в апеляції доводи апеляційний суд повинен був ретельно вивчити, проаналізувати з урахуванням наявних у кримінальному провадженні доводів із тим, щоб жоден не залишився без відповіді в судовому рішенні.

Так, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій він ставив питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також безпідставним, на думку прокурора, застосуванням положень ст. 75 КК України при призначенні покарання та помилковістю висновків суду, що ОСОБА_1, вчиняючи грабіж, не застосував до потерпілої насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої.

Суд апеляційної інстанції, на всі доводи скарги не дав переконливих відповідей та частково задовольнив апеляційні вимоги прокурора лише в частині невірного застосування ст. 75 КК України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції, дослідивши повторно обставини встановленні під час кримінального провадження та детально проаналізувавши все зазначене, прийняв вірне рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалення свого вироку .

В той же час, апеляційний суд, спростовуючи доводи прокурора щодо кваліфікації дій ОСОБА_1, прийшов до помилкового висновку про відсутність в діях засудженого даних, які б свідчили про застосування ним насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що сумкою потерпілої ОСОБА_1 заволодів шляхом "ривка" без застосування насильства. Однак, ці висновки суду не відповідають фактичним обставинам встановленим у вироку, згідно яких, підійшовши до потерпілої ОСОБА_1 із застосуванням сили виривав сумку з рук потерпілої, від чого вона впала на коліна. Від сумки у потерпілої залишилися лише ручки, а ОСОБА_1 із сумкою втік.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" № 10 від 06 листопада 2009 року (v0010700-09) під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я

потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Однак, суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог кримінального процесуального закону та не перевірив належним чином наведених в апеляційній скарзі прокурора доводів що така кваліфікуюча ознака грабежу, як вчинення насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, знайшла своє підтвердження під час розгляду кримінального провадження, та своє рішення про законність вироку суду першої інстанції в цій частині належним чином не обґрунтував.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції скасуванню, як такий, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду слід врахувати наведене, ретельно, використовуючи усі процесуальні можливості, у тому числі шляхом проведення судового слідства, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі з урахуванням також наведених у касаційній скарзі доводів, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, яке б відповідало положенням ст. 370 КПК України.