розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника Клименко І. Ф. в інтересах засудженої ОСОБА_3 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015020070000183,

Вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 вересня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку Вінницької області, громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та звільнено від покарання у зв'язку з неможливістю його призначення.

Вирішено питання про речові докази у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 визнана винуватою у тому, що 22 серпня 2015 року приблизно о 18 год. 30 хв. на території домогосподарства по вулиці Дзержинського, 22 в м. Ладижин Вінницької області, з метою захисту свого майна, а саме ринви, яку ОСОБА_4 намагалася зірвати з будинку, схопила потерпілу за руки та стала відтягувати її, внаслідок чого спричинила останній необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження у виді закритого консолідуючого внутрішнього суглобного перелому кінцевої фаланги четвертого пальця лівої кісті з наявністю травматичного артриту в цій же ділянці.

У касаційній скарзі захисник засудженої ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Зазначає, що йому необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору та не надано оцінку доводам сторони захисту. Вказує, що судом порушено право на захист, оскільки призначено кримінальне провадження до судового розгляду без з'ясування думки сторони захисту. Повідомляє, що допит потерпілої проводився з порушенням норм КПК України (4651-17) , оскільки вона не була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, не встановлено про стосунки з обвинуваченою та не складено присягу. Зазначає, що допит свідків проводився з порушенням норм КПК України (4651-17) . Вважає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, докладних відповідей на доводи захисника не надав, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги захисника засудженої про істотні порушення вимог КПК України (4651-17) не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються матеріалами провадження.

З матеріалів провадження убачається, що під час підготовчого судового засідання захисник Клименко І.Ф. заявила клопотання, яке підтримане обвинуваченою, в якому просила повернути обвинувальний акт прокурору.

Суд, розглядаючи вказане клопотання, з'ясувавши думки учасників процесу, зазначив, що обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги процесуального закону, такі порушення вимог КПК України (4651-17) , які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду відсутні, а тому дійшов висновку про можливість призначення провадження за обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 до судового розгляду.

Враховуючи зазначене, у урахуванням того, що обвинувальний акт відповідав вимогам закону, суд обґрунтовано не задовольнив клопотання сторони захисту та призначив провадження до судового розгляду.

Що стосується доводів захисника про проведення допиту потерпілої та свідків з порушенням вимог закону, то вони спростовуються матеріалами провадження.

З матеріалів провадження убачається, що всім учасникам процесу - обвинуваченій, захиснику, прокурору, потерпілій, свідкам під розписку повідомлено про їх права та обов'язки та вручені мам ятки (а.с. 110-115).

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, про незаконність засудження, які аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 128 КК України за викладених у ньому обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.

Суд першої інстанції дослідив показання засудженої, яка вину не визнала, зазначила, що не відтягувала потерпілу від ринви та не спричиняла їй будь-яких тілесних ушкоджень.

Проаналізував пояснення потерпілої ОСОБА_4, яка повідомила, що ОСОБА_3, на території їх спільного домоволодіння, схопила її за руки та стала відтягувати від ринви, внаслідок чого спричинила перелом пальця лівої кисті.

Взяв до уваги показання свідка ОСОБА_5, яка зазначила, що ОСОБА_3 схопила за пальці ОСОБА_4 та відтягнула її від ринви, при цьому потерпіла скрикнула від болю.

Обґрунтовано суд послався і на висновок судово-медичного експерта, згідно з яким ОСОБА_4 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого консолідуючого внутрішнєсуглобного перелому кінцевої фаланги четвертого пальця лівої кисті з наявністю травматичного артриту в цій же ділянці. Даний перелом утворився від дії тупого твердого предмета, можливо 22.08.2015 року, при обставинах, вказаних потерпілою.

Правильно здійснив суд посилання і на показання судово-медичного експерта ОСОБА_6, який був допитаний в судовому засіданні та повідомив, що судово - медична експертиза проводилась на підставі медичної амбулаторної картки ОСОБА_4, та рентгенознімку пальців лівої кисті в двох проекціях. Було встановлено, що у ОСОБА_4 виявлений закритий консолідуючий внутрішнє - суглобний перелом кінцевої фаланги четвертого пальця лівої кисті з наявністю травматичного артриту в цій же ділянці. Даний перелом утворився від дії твердого тупого предмета, можливо 22.08.2015 року, та відносяться до середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я більше ніж 21 день.

Обґрунтовано суд послався і на відеофайл "VID- 20150822-183838", який був оглянутий судом першої інстанції та визнаний належним доказом, зібраним з дотримання вимог законів, оскільки сторони кримінального провадження погодились, щоб відеофайл був визнаний допустимим доказом.

Із даного відеофайлу убачається про наявність існування тривалих, неприязних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які виражаються у взаємних образах і відповідно спору за ринву, та існування фізичного контакту між останніми, під час якого ОСОБА_3 своїми руками схопила ОСОБА_4 та відтягнула від ринви.

У вироку суд дав належну оцінку цим та іншим зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивував.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_3 винна у спричиненні потерпілій необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження. Дії засудженої правильно кваліфіковані за ст. 128 КК України і сумнівів у колегії не викликають.

Правильно суд звільнив ОСОБА_3, яка на час розгляду в суді досягла пенсійного віку, і від покарання у зв'язку з неможливістю його призначення, оскільки санкція статті 128 КК України передбачає такі види покарань, як громадські роботи, виправні роботи та обмеження волі.

Відповідно до ст. ст. 56, 57, 61 КК України громадські роботи, виправні роботи, обмеження волі не можуть бути застосовані до осіб, що досягли пенсійного віку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засуджену від покарання.

Всі доводи про істотні порушення кримінального процесуального та неправильне застосування кримінального законів, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Клименко І. Ф. - без задоволення.