Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

суддів:

Суржка А.В., Лагнюка М.М.,

при секретарі за участю прокурора захисника

Бражнику М.В., Гаврилюка С.М., Поповської Т.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015110200000486, за обвинуваченням

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

за касаційною скаргою захисника Поповської Т.В., яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_7, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_7,

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 липня 2016 року ОСОБА_7 визнано винною та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині призначеного засуджені покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. В решті вирок районного суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник Поповська Т.В., яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_7, посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильну кваліфікацію дій засудженої. Просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження закрити. Зазначає, що суд не перевірив можливість вчинення злочину іншою особою та про застосування до ОСОБА_7 органами досудового слідства недозволених методів, що змусило її обмовити себе у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Вказує, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не доведена. На обґрунтування своїх доводів посилається на те, що розслідування та розгляд даного провадження проведено поверхнево; всі докази вини ОСОБА_7 були отримані з порушенням вимог процесуального законодавства, суд в основу вироку поклав обставини, які не підтверджені доказами в даному кримінальному провадженні. Також зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 20 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2, під час спільного розпивання спиртних напоїв, в ході суперечки, яка виникла на ґрунті неприязних відносин між нею та її співмешканцем ОСОБА_8, маючи умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, з метою реалізації вищевказаного умислу, кухонним ножем умисно нанесла один удар в область грудної клітки справа ОСОБА_8, спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудей з пошкодженням правого головного бронху та аорти, та крововтрати, від яких ОСОБА_8 помер на місці.

Згідно висновку експерта № 82 від 9.02-25.03.2015 року проникаюче колото-різане поранення правої половини грудей з пошкодженням правого головного бронху та аорти відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і має прямий причинний зв'язок з настанням смерті ОСОБА_8 .

Відповідно до обвинувального акту від 8 лютого 2015 року ОСОБА_7 обвинувачувалась у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, однак, які під час судового розгляду дії засудженої були перекваліфіковані на ч. 2 ст. 121 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника Поповської Т.В., яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_7, яка підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення прокурора Гаврилюка С.М., який заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Проте, як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом при розгляді даного кримінального провадження щодо ОСОБА_7 та винесенні ухвали не було дотримано вимог вказаної норми кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, крім прокурора та захисників Поповської Т.В. та Мєстєчкіної О.І., які діяли в інтересах засудженої ОСОБА_7, та самою засудженою, були подані апеляційні скарги в яких порушувалось питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7, оскільки на думку захисників та засудженої в матеріалах кримінального провадження були відсутні докази вини ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого їй злочину. Крім того, захисники вказували на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону. Крім того, засуджена вказувала на застосування до неї органами досудового слідства недозволених методів ведення слідства, називала прізвища осіб які їх до неї застосовували, а саме називала працівників міліції, які приходили до неї в Боярський ІТТ та застосовували погрози і фізичну силу, що змусило її обмовити себе у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

Апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, зазначив лише, що вина засудженої в інкримінованому їй злочині повністю доведена, при цьому переписав у своєму рішенні докази на які послався у вироку суд першої інстанції, не проаналізувавши їх та не дав вичерпної відповіді на доводи поданих засудженою та в її інтересах захисниками апеляцій, в тому числі й щодо застосування до ОСОБА_7 органами досудового слідства недозволених методів ведення слідства.

Отже, суд апеляційної інстанції, формально розглянувши матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_7, не дав належної та обґрунтованої відповіді на доводи поданих учасниками процесу апеляційних скарг, чим порушив їх право на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

Виходячи з наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження призначенню нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду слід врахувати вищезазначене, ретельно дослідити доводи скарг захисників та засудженої, в разі потреби провести повне чи часткове судове слідство, дати доводам скарг та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, і з урахуванням усіх обставин прийняти обґрунтоване рішення та належним чином його мотивувати.

В зв'язку з тим, що ухвала апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, а засуджена обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7залишити без зміни та продовжити на строк 2 місяці, тобто до 26 грудня 2017 року.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника Поповської Т.В., яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_7, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7залишити без зміни та продовжити на строк 2 місяці, тобто до 26 грудня 2017 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.