за касаційною скаргою ОСОБА_3 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року,

за участю прокурора Ткачук Г.В.,

У касаційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_2 судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу злочину. Свої вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що вирок місцевого суду ухвалений незаконним складом суду, порушено його право на володіння майном, суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу без його участі.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винуватою за ч. 2 ст. 367 КК України та призначено їй за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах і організаціях державної форми власності та органів державної влади і управління строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 1 п. б, ст.ст. 9, 14 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарань.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, перебуваючи на посаді начальника відділу Держземагенства у м. Бровари Київської області, будучи службовою особою, 10 липня 2013 року, знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 1, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, в порушення вимог Генерального плану м. Бровари, затвердженого рішенням сесії Броварської міської ради № 150-11-23 від 26 серпня 1999 року, підписала висновки "Про погодження проектів землеустроїв щодо відведення земельних ділянок у власність в межах м. Бровари (для ведення особистого селянського господарства)", ряду громадян, у тому числі й ОСОБА_3

24 липня 2013 року Головним управлінням Держземагенства в Київській області, у відповідності до розроблених проектів землеустрою щодо передачі у приватну власність земельних ділянок, погоджених указаними висновками, було видано незаконні накази: "Про погодження проектів землеустроїв щодо відведення земельних ділянок у власність", чим спричинено тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам територіальної громади м. Бровари Київської області.

Відповідно до акту перевірки державної інспекції сільського господарства в Київській області № А2/180 від 29 лютого 2016 року при прийнятті наказів Головним управлінням Держземагенства у Київській області не були враховані положення Генерального плану м. Бровари та не дотримано вимог містобудівної документації.

Відповідно до висновків про експертну оцінку земельних ділянок від 30 липня 2015 року вартість земельних ділянок загальною площею 94,67 га складала 116 879 120 грн, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і є тяжкими наслідками.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання ОСОБА_3, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Щодо доводів ОСОБА_3, наведених у касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то вони не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Так, з матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_2 під час судового розгляду визнавала свою причетність до інкримінованого злочину, не оспорювала фактичних обставин його вчинення та не заперечувала проти доказів, зібраних стороною обвинувачення, що дало суду першої інстанції підстави розглядати провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_2 та правильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 367 КК України належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Крім того, доводи ОСОБА_3 щодо необґрунтованості вироку щодо ОСОБА_2, аналогічні до викладених у його касаційній скарзі, були перевірені судом апеляційної інстанції під час розгляду його апеляційної скарги.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, в ній дані ґрунтовні відповіді на всі питання, поставлені в апеляційній скарзі.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 24 січня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.