Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Матієк Т.В.,

суддів

Солодкова А.А., Широян Т.А.,

за участю секретаря судового засідання прокурора захисника засудженого

Холявчука А.А., Матюшевої О.В., Кулішенка М.Ю., ОСОБА_7,

розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120151000300112081, за обвинуваченням

ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва (АДРЕСА_1), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, за касаційною скаргою засудженого на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року,

За цим вироком ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців і покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він у невстановлений день у невстановленому місці придбав без передбаченого законом дозволу 8 патронів калібру 9 мм Р.А., виготовлені саморобним способом, що відносяться до боєприпасів до вогнепальної зброї, які спорядив у магазин пістолету "ВІЙ" і зберігав без передбаченого законом дозволу.

07 жовтня 2015 року приблизно о 15.50 год. при огляді належного йому автомобіля "Мітсубіші Аутлендер" працівники міліції виявили й вилучили зазначені боєприпаси.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень на підставах п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 348 КПК та закриття кримінального провадження щодо нього на підставі ч. 2 ст. 284 цього Кодексу за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення. Скаржник зазначає, що його вину не доведено, у нього був відсутній умисел на вчинення цього злочину, оскільки він вважав, що придбав патрони з гумовими кулями; суди, на його думку, безпідставно відмовили в задоволенні клопотання захисника про допит експерта, а висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах. Також ОСОБА_7 стверджує, що суди безпідставно не застосували положень ч. 2 ст. 11 КК, оскільки його діяння є малозначним.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника на підтримку касаційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Твердження ОСОБА_7 про відсутність у його діях складу інкримінованого йому правопорушення є безпідставними.

Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 ґрунтується на ретельно досліджених та оцінених відповідно до ст. 94 КПК доказах. Зокрема, свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердив, що був присутнім у якості понятого при огляді автомобіля ОСОБА_7 і бачив, як було вилучено пістолет з патронами, які упакували й опечатали, після чого він на бірках поставив свій підпис. Твердження, наведені у касаційній скарзі, про те, що обшук автомобіля був незаконним, а здобуті в результаті його проведення докази є недопустимими, не ґрунтуються на наявних матеріалах. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 07 жовтня 2015 року на автостоянці гіпермаркету на вул. Сабурова, 2-А у м. Києві слідчий провів огляд місця події - автомобіля, за кермом якого сидів ОСОБА_7 Цей огляд було проведено з дотриманням вимог ст. 237 КПК за згодою останнього, про що свідчить його власноручна заява від 07 жовтня 2015 року (а. 20). Жодних зауважень з боку учасників цієї слідчої дії щодо її проведення та процедури опечатування результатів огляду заявлено не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що всі отримані в результаті цієї слідчої дії докази є допустимими.

Місцевий суд у вироку обґрунтовано зазначив, що вилучені у ОСОБА_7 патрони є боєприпасами, пославшись на висновки експерта від 16 жовтня 2015 року № 903, згідно яких вилучені патрони виготовлено в саморобний спосіб шляхом спорядження капсульованої гільзи шумового патрону фірми "Сельєр Белот" порохом та гумовою кулею, вони відносяться до боєприпасів до вогнепальної зброї та є придатними до стрільби. З такими висновками погодився апеляційний суд, який в ухвалі навів докладні мотиви, з якими у свою чергу погоджується і суд касаційної інстанції.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_9 - продавця магазину "Ібіс" - у цьому магазині не торгують патронами, виготовленими в саморобний спосіб, патрони фірми "Сельєр Белот" продаються лише холостими, а патрони цієї фірми, споряджені гумовими кулями, не продаються. Патрони, які виготовлені саморобним способом шляхом спорядження капсульованої гільзи шумового патрону калібру 9 мм діаметром 9,5 мм порохом та гумовою кулею в асортименті магазину "Ібіс" не знаходились та не могли бути предметом продажу. Ці показання спростовують версію ОСОБА_7 про те, що він придбав зазначені патрони в магазині "Ібіс" і не знав про те, що вони були виготовлені в саморобний спосіб.

Місцевий суд оцінив ці та інші докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, на основі чого прийняв обґрунтоване рішення про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 263 КК. З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо невмотивованості відмови місцевого суду в задоволенні клопотання захисника про виклик та допит у судовому засіданні експерта, який проводив балістичну експертизу, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 356 КПК за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку.

У результаті прослуховування аудіозапису судового засідання суду першої інстанції було встановлено, що захисник заявляв клопотання про допит у місцевому суді зазначеного експерта, однак у задоволенні цього клопотання йому було відмовлено на тих підставах, що клопотання захисника є невмотивованим, оскільки у клопотання захисник не порушував питання щодо роз'яснення цього висновку, а вважав за необхідне допитати експерта з питань: чи вилучені у ОСОБА_7 патрони було надано на експертне дослідження та чи може особа за їх зовнішнім виглядом визначити, що ці патрони є бойовими.

Тому місцевий суд вмотивовано відмовив захиснику у задоволенні його клопотання. Порушень статей 350, 356 КПК немає.

В суді апеляційної інстанції клопотань про виклик та допит експерта для роз'яснення висновку експертизи сторона захисту не заявляла. Ухвалу апеляційного суду постановлено з дотриманням вимог ст. 419 КПК, вона є вмотивованою та містить відповіді на усі доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника.

Наведене у касаційній скарзі твердження засудженого про малозначність скоєного ним протиправного діяння не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК не визнається злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла й не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Згідно з обвинуваченням, визнаним судом доведеним, ОСОБА_7 придбав без передбаченого законом дозволу вісім патронів, які відносяться до боєприпасів, він спорядив їх у магазин пістолету і зберігав при собі. Враховуючи суспільну небезпечність скоєного протиправного діяння, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким (Законом України від 05 липня 2012 року внесено зміни до санкції ч. 1 ст. 263 КК і посилено покарання за цією нормою кримінального закону - визначено покарання на строк " від 3 до 7 років позбавлення волі" замість строку "від 2 до 5 років позбавлення волі", визначених Законом від 15 квітня 2008 року, тим самим законодавець відніс указаний злочин до тяжких), тому колегія суддів не знаходить підстав для закриття кримінального провадження на підставі ст. 284 КПК у зв'язку з малозначністю вчиненого ОСОБА_7 діяння, як про це порушує питання засуджений.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, загальним засадам призначення покарання та принципу його індивідуалізації, а також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного.

Вирок місцевого суду відповідає вимогам ст. 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 цього Кодексу.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого, а тому судові рішення щодо ОСОБА_7 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433 - 436 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2016 року щодо нього - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.