розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

В вересні 2012 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до відділу ДВС Суворовського районного управління юстиції м. Херсона (надалі - відповідач, ВДВС) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.08.2012 року №34189851.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що, оскільки управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (надалі - УПФУ) не є органом державної влади, а вимога УПФУ про сплату боргу не є виконавчим документом, а тому відповідач відкривши виконавче провадження діяв всупереч Закону. Також позивач зазначив, що відповідно абз.2 ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач не має права примусово стягувати внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування із фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08.10.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.08.2012 року ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги УПФУ №Ф-327 від 13.07.2012 року про стягнення з позивача на користь УПФУ боргу у сумі 4010,30 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, діяв на підставі та в рамках Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» (606-14) покладає на державного виконавця обов'язок відкрити виконавче провадження з примусового виконання тих виконавчих документів, які перелічені у ст.17 даного Закону, до яких відносяться також рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Вирішуючи питання про те, чи були у відповідача станом на 28.08.2012 року підстави для відкриття виконавчого провадження за вимогою УПФУ №Ф-327 від 13.07.2012 року, судова колегія виходить з положень Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (1058-15) та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (2464-17) , які врегульовують механізм погашення недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01.01.2011 року.

Так, частиною 3 ст.106 Закону №1058, яка діяла в редакції до 01.01.2011 року, було встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Якщо визначна вимогою сума недоїмки залишається несплаченою протягом десяти робочих днів після отримання вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. Законом №2464-VI від 08.07.2010 року (2464-17) , який набув чинності з 01.01.2011 року, ч.3 ст.106 Закону №1058 була виключена, а п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI (2464-17) встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Враховуючи, що відповідно до п.12 Прикінцевих положень Закону №1058 (1058-15) УПФУ функціонує як центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого було віднесено контроль за своєчасністю нарахування та сплати страхувальниками страхових внесків, тому вимоги УПФУ №Ф-327 від 13.07.2012 року про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01.01.2011 року, в період дії Закону №2464-VI (2464-17) є виконавчими документами і дають підстави для відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв вірне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стосовно внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 року (3609-17) зміни до ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень абз.2 і 3 ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які набрали чинності з 06.08.2011 року, фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами державної виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Аналіз цих положень ч.15 ст.106 Закону №1058 свідчить про те, що вони стосуються не суми недоїмки, а саме фінансової відповідальності за її несплату, яка може бути застосована до фізичної особи підприємця у вигляді штрафу чи пені на підставі Закону №1058 (1058-15) , у вигляді штрафу на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) та у вигляді штрафу на підставі Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.