розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 03 листопада 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12015080050001706 про обвинувачення

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки та мешканки АДРЕСА_1,

українки, раніше неодноразово судимої, останнього разу за вироком

Хортицького районного суду м. Запоріжжя 21 вересня 2015 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяця, який скасовано ухвалою Апеляційного суду Запорізькій області 23 листопада 2015 року із призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 серпня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за:

ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 3 роки позбавлення волі;

ч. 1 ст. 311 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.;

ч. 1 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.;

ч. 4 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання - 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до знову призначеного покарання частково приєднано покарання за ухвалою Апеляційного суду Запорізькій області від 23 листопада 2015 року, і остаточно призначено покарання - 4 роки позбавлення волі.

Покарання за ч. 1. ст. 311, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України постановлено виконувати самостійно.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк її попереднього ув'язнення з 03 липня 2015 року по 31 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі; строк відбування покарання відраховано з 03 липня 2015 року по день винесення вироку 31 серпня 2016 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя 03 жовтня 2016 року в порядку ст. 379 КПК України виправлено описки у вироку:

- в резолютивній частині вироку замість речення На підставі ст. 71 ч. 1 КК України до знову призначеного покарання частково приєднати покарання за ухвалою 23 листопада 2015 року Апеляційного суду Запорізькій області і остаточно призначити покарання у вигляді 4 років вказано На підставі ст. 71 ч. 1 КК України до знову призначеного покарання частково приєднати покарання за ухвалою 23 листопада 2015 року Апеляційного суду Запорізькій області і остаточно призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

- в резолютивній частині вироку речення Покарання по ч. 1. ст. 311, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України виконувати самостійно - виключено.

В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03 листопада 2016 року вирок залишено без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк її попереднього ув'язнення з 01 вересня 2016 року (включно) до 03 листопада 2016 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 з підстав порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідностіпризначеного засудженій покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі. Зокрема, посилається на те, що при обранні покарання судом залишено поза увагою конкретні обставини кримінального провадження, внаслідок чого засудженій призначено несправедливе покарання внаслідок м'якості. Зазначає, що судом необгрунтовано прийнято рішення про можливість розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, внаслідок чого не було встановлено об'єктивну та суб'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та не сформульовано обвинувачення щодо цього кримінального правопорушення у мотивувальних частинах вироку та ухвали апеляційного суду, чим порушено право ОСОБА_1 на захист. Вважає, що судом безпідставно визнане щире каяття засудженої обставиною, що пом'якшує її покарання. Посилається, що в порушення ст. 419 КПК України ухвала апеляційного суду не містить переконливих мотивів на спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі засудженої. Вказує, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що вирок суду першої інстанції був незаконно змінений шляхом виправлення описок в тій частині, що не може бути змінена в порядку ст. 379 КПК України.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що вона, будучи раніше засудженою за корисливі злочини та злочини,знову вчинила аналогічні кримінальні правопорушення.

02 березня 2015 року о 14.10 год. ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні магазину Н2О, який розташований на пр. Металургів, 3 в м. Запоріжжі, викрала зі столу мобільний телефон Lenovo S650, спричинившиОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 2 540 грн.

20 квітня 2015 року ОСОБА_1, знаходячись по вул.Куйбишева в м. Запоріжжі, незаконно придбала за 120 грн. у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований, масою 0,014 г у перерахунку на суху речовину, який в подальшому стала незаконно зберігати при собі з метою власного вживання і перевезла в Ленінський район в парк Енергетиків поблизу будинку № 2-Б на бул.Вінтера в м. Запоріжжі.

01 червня 2015 року ОСОБА_1,перебуваючи в приміщені магазину Єва-110, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 190, таємно викрала з вітрини товар на загальну суму 155,28 грн., який сховала в сумку, однак не довела злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки була затримана працівниками магазину.

05 червня, 03 липня, 04 липня, 10 липня 2015 року ОСОБА_1, знаходячись у торгівельному залі ПрАТ Нова Лінія за адресою: Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське Шосе, 1-Е, таємно викрала товар, з яким пройшла повз каси, не розрахувавшись, заподіявши ПрАТ матеріальну шкоду відповідно на суму 298,33 грн., 256,91 грн., 458,67 грн., 177,67 грн.

04 липня 2015 року ОСОБА_1 біля причалу в порту ім. Леніна шляхом зловживання довірою ОСОБА_4, під приводом тимчасового користування, заволоділа велосипедом Dragstar Leder Fox, вартістю6 160 грн.

На початку 2015 року ОСОБА_1 за невстановлених обставин за 80 грн. придбала з метою використання для виробництва наркотичних засобів чи психотропних речовин прекурсор - оцтовий ангідрид, масою 1,08 г. з урахуванням його питомої ваги, який 09 липня 2015 року незаконно зберігала при собі, і він був виявлений і вилучений під час затримання засудженої біля будинку 6 на вул. Таганській у м. Запоріжжі.

11 липня 2015 року ОСОБА_1, перебуваючи в приміщені аптеки Мед-сервіс в м. Запоріжжі на вул. Сталеварів, 7, таємно викрала з вітрини товар,загальною вартістю 224,15 грн.з урахуванням ПДВ, чим спричинила ТОВ Мед-сервіс матеріальну шкоду на загальну суму 186,79 грн. без ПДВ.

11 липня 2015 року ОСОБА_1 під виглядом покупця, перебуваючи в приміщені магазину Скарбничка, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 10, усвідомлюючи, що її дії помітила потерпіла ОСОБА_5, відкрито викрала зі стенду у торговому залі магазину два дитячі костюми, вартістю 256 грн. та 180 грн., які сховала у сумку, та направилась до виходу, однак була зупинена потерпілою, внаслідок чого виконала всі необхідні дії, однак не довела злочин кінця з причин, які не залежали від її волі.

20 липня 2015 року ОСОБА_1, знаходячись у приміщенні магазину АТБ, який розташований по вул. Добробутній, 39 в м. Запоріжжі, викрала зі стелажу товар, чим спричинила АТБ-Маркет матеріальний збиток на загальну суму 239,3 грн.

06 серпня 2015 року ОСОБА_1 знайшла жіночу сумку у дворі одного з будинківна проспекті Леніна у м. Запоріжжі, в якій знаходився паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6, який засуджена підробила, вклеївшисвою фотокартку, і того ж дня на території ринку Критий навул. 40 років Радянської України,147-А у місті Запоріжжі, використала цей завідомо підроблений документ, надавши його продавцю кіоску ОСОБА_7 під час вчинення правочину, пов'язаного з купівлею мобільного телефону, і в подальшому залишила його ОСОБА_7 у якості застави як гарантію оплати за придбаний телефон, який залишила собі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, думку захисника та засудженої, які заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили залишити судові рішення без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1 суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог кримінального процесуального закону.

Доводи прокурора про те, що судом при призначенні ОСОБА_1 покарання не враховані конкретні обставини кримінального провадження, внаслідок чого призначено несправедливе покарання внаслідок м'якості, є необгрунтованими. Так, зі змісту вироку убачається, що суд при призначенні засудженій покарання, урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, особу винної. При цьому суд дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України, обравши засудженій покарання, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Посилання прокурора на те, що судом безпідставно визнане щире каяття ОСОБА_1 обставиною, що пом'якшує її покарання, необгрунтоване, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких убачається, що засуджена, повністю визнавши свою винуватість у вчиненні злочинів, оспорювала лише кваліфікацію її дій за одним епізодом, проте дійсно розкаювалася у скоєному, висловлюючи жаль з приводу вчинених злочинів та визнавши цивільні позови у повному обсязі.

Рішення суду про необхідність обрання остаточного покарання на підставі ст. 70 КК України за принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а не часткового складання, що на думку прокурора вплинуло на справедливість призначеного покарання, є необгрунтованим. Підстав вважати, що внаслідок призначення остаточного покарання за таким принципом судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, не встановлено.

Безпідставними є доводи в касаційній скарзі прокурора про те, що судом необгрунтовано прийнято рішення про можливість розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, внаслідок чого судом не було встановлено об'єктивну та суб'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та не сформульовано обвинувачення щодо цього кримінального правопорушення у мотивувальних частинах вироку та ухвали апеляційного суду, чим порушено право ОСОБА_1 на захист. З матеріалів кримінального провадження видно, що за даним епізодом в судовому засіданні були досліджені докази, яким судом дана належна оцінка, у вироку зазначені встановлені судом обставини кримінального правопорушення і викладено обвинувачення, визнане судом доведеним. За таких обставин підстав вважати, що судом порушено право на захист обвинуваченої, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок щодо ОСОБА_1 був оскаржений в апеляційному порядку лише самою засудженою. В апеляційній скарзі остання вказувала на невідповідність призначеного їй покарання у виді позбавлення волі тяжкості вчинених злочинів та її особі і просила змінити вирок, призначивши їй покарання у виді обмеження волі. Погоджуючись із правильністю рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в ухвалі навів переконливі аргументи на підтвердження свого висновку про те, що обране ОСОБА_1 покарання за своїм видом не являється таким, що є явно несправедливим через суворість.

Висновок апеляційного суду про відсутність підстав вважати покарання незаконним через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, є обгрунованим.

Розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 419 КПК України належним чином проаналізував доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженої, дав на них вичерпні відповіді і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, належно обґрунтував своє рішення.

Апеляційний суд розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 в межах доводів поданої апеляційної скарги та мотивував свої висновки про необхідність залишити вирок без змін належним чином.

Ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, вона відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.

Доводи прокурора про незаконність ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2016 року, якою виправлено описки у вироку щодо ОСОБА_1, не є підставою для скасування вироку та ухвали апеляційного суду, оскільки в даному випадку ухвала, винесена в порядку ст. 379 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. Як убачається з матеріалів кримінального провадження дана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалась.