розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040440002663, за касаційними скаргами захисника Олексюка Н. М., представника цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматбудсервіс" ОСОБА_4, першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2017 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Жукова О. В.,

у касаційних скаргах;

- захисник Олексюк Н. М. стверджує про незаконність судових рішень щодо ОСОБА_5, які просить скасувати та закрити провадження за відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. На обґрунтування своїх вимог указує про неконкретність пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення та формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з урахуванням того, що стороною обвинувачення та судом не вказано як саме ОСОБА_5 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Звертає увагу, що частина доказів, наданих стороною обвинувачення, була складена та досліджена судом російською мовою, якою сторона захисту не володіє. На думку захисника, суд, при ухваленні вироку, не мав права самостійно здійснити переклад процесуальних документів, досліджених при перевірці матеріалів провадження, та не міг посилатися на них у вироку при обґрунтуванні доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину. Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання сторони захисту, та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки не містить мотивів визнання апеляційних скарг безпідставними;

- представник цивільного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліматбудсервіс" (далі - ТОВ "Кліматбудсервіс") посилається на порушення порядку залучення цивільного відповідача у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 і повідомлення про всі судові засідання суду першої інстанції, у зв'язку з чим товариство дізналось про заявлений цивільний позову потерпілого ОСОБА_6 лише після постановлення обвинувального вироку щодо ОСОБА_5 Із посиланням на відповідні докази, доводить про неправильність вирішення цивільного позову ОСОБА_6 у частині відшкодування матеріальної шкоди. Також із посиланням на висновки місцевого суду, викладені у вироку, стверджує про необґрунтованість рішення суду про стягнення з товариства 50000 грн на відшкодування моральної шкоди потерпілому. Наголошує на формальності розгляду провадження судом апеляційної інстанції, який не перевірив і належним чином не спростував твердження представника цивільного відповідача, викладені в апеляційній скарзі. Висуває вимогу про скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 у частині вирішення цивільного позову до ТОВ "Кліматбудсервіс" і про відмову потерпілому ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог у цій частині.

- прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_5 у частині вирішення цивільного позову скасувати і призначити новий розгляд у порядку цивільного судочинства. Стверджує, що ТОВ "Кліматбудсервіс" не було належним чином повідомлене про залучення його як цивільного відповідача у кримінальному провадження щодо ОСОБА_5, а також йому не надсилалось копія цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 і повідомлення про всі судові засідання суду першої інстанції.

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_5, який раніше не судимий,

визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Ухвалено стягнути:

- з Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс-Україна" на користь потерпілого ОСОБА_6 4904 грн 76 коп. за шкоду заподіяну здоров'ю, 50000 грн матеріальної шкоди та 5000 грн моральної шкоди;

- з ТОВ "Кліматбудсервіс" на користь потерпілого ОСОБА_6 81000 грн матеріальної шкоди та 50000 грн моральної шкоди;

- з ОСОБА_5 2393 грн 12 коп. на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав скаргу сторони обвинувачення та частково скаргу представника цивільного відповідача, а скаргу захисника просив залишити без задоволення, перевіривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за таких обставин.

30 жовтня 2014 року близько 12:10 год. ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем Фольксваген-Амарок, державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ "Кліматбудсервіс", здійснював рух зі сторони Аеропорту по автодорозі "Дніпропетровськ-Аеропорт" у напрямку вул. Запорізьке шосе м. Дніпропетровська, в лівому ряді руху. Під'їжджаючи до перехрестя з вул. Яснополянською в м. Дніпропетровську, ОСОБА_5 не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушуючи вимоги пунктів 1.3, 1.5, 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , став здійснювати маневр повороту наліво, при цьому виїхав на зустрічну смугу, по якій назустріч йому рухався автомобіль "Хюндай-Гетц", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, якого він об'єктивно спроможний був виявити, заходів до негайного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або небезпечного об'їзду не прийняв, в результаті чого допустив зіткнення транспортних засобів. В результаті ДТП ОСОБА_6 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_5, представник цивільного відповідача ТОВ "Кліматбудсервіс" ОСОБА_7, захисник Олексюк Н. М., потерпілий ОСОБА_6 і прокурор звернулися із апеляційними скаргами на це судове рішення.

Прокурор доводив, що призначене ОСОБА_5 покарання є м'яким, а потерпілий стверджував, що суд безпідставно відмовив у задоволенні частини його позовних вимог.

При цьому захисник Олексюк Н. М. і представник цивільного відповідача ТОВ "Кліматбудсервіс", в апеляційних скаргах, які аналогічні доводам їхніх касаційних скарг, окремо кожен в межах лінії свого захисту наголошували на тому, було порушено порядок залучення цивільного відповідача у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 і вручення копії цивільного позову цивільному відповідачу, не повідомлено останнього про всі судові засідання суду першої інстанції; стверджували про неправильність вирішення цивільного позову ОСОБА_6 у частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди; про неконкретність пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення та формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, складення та дослідження судом доказів російською мовою, якою сторона захисту не володіє, незаконність перекладу судом процесуальних документів, про обґрунтування доведеності вини ОСОБА_5 недопустимими доказами, та про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Розглядаючи апеляції учасників процесу, зокрема Олексюка Н. М. і представника цивільного відповідача ТОВ "Кліматбудсервіс" ОСОБА_7 на вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції, залишаючи вказані апеляційні скарги без задоволення, не зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався, а також мотивовані підстави, з яких ці апеляційні скарги визнано необґрунтованими, не перевірив і не спростував доводи, викладені в апеляціях.Суд апеляційної інстанції формально погодився з висновками місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також з правильністю вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6, заявленого до ТОВ "Кліматбудсервіс".

Одночасно як убачається з вироку, місцевий суд при вирішенні позову потерпілого ОСОБА_6 та постановленні рішення про стягнення з ТОВ "Кліматбудсервіс" на користь потерпілого ОСОБА_6 81000 грн матеріальної шкоди та 50000 грн моральної шкоди не вказав якими доказами підтверджується заподіяння потерпілому матеріальної шкоди і на яку суму. При цьому суд у вироку вказав, що потерпілим не надано доказів душевних страждань.

Також у матеріалах провадження відсутні дані про належне залучення ТОВ "Кліматбудсервіс" як цивільного відповідача, вручення йому копії позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, пам'ятки про права та обов'язки цивільного відповідача, а також всі повідомлення цьому учаснику судового провадження про судові засідання, призначені та відкладені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ці порушення, залишаючи апеляцію представника цивільного відповідача без задоволення.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не вказав, які порушення, допущені судом першої інстанції, сторона захисту вважає такими, що перешкодили місцевому суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не перевіряв і належним чином не спростував твердження сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі, обмежившись формулюванням про відсутність порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку місцевого суду.

До того ж суд апеляційної інстанції не надав відповіді на доводи потерпілого ОСОБА_6 про безпідставність відмови місцевим судом у задоволенні частини позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

При цьому у порядку ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції мав перевірити правильність застосування місцевим судом пунктів 2-4 ст. 76 КК України у редакції Закону України від 14 квітня 2009 року, оскільки при цьому не погіршувалося становище засудженого.

З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції є такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, і підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.