розглянувши в судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про направлення кримінального провадження № 4201510101000014 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про направлення кримінального провадження щодо нього із Голосіївського районного суду м. Києва до Селидівського міського суду Донецької області.

У клопотанні обвинуваченого зазначено, що за загальними правилами місцем вчинення злочину вважається те місце, де вчинені основні дії. Основні дії, які утворюють об'єктивну сторону складу кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, тобто протиправне заволодіння грошовими коштами ПП "Пассервіс", яке розташоване та зареєстроване у м. Селидове Донецької області, слід вважати вчиненими за місцем розташування підприємства. А тому, на думку обвинуваченого, це кримінальне провадження підсудне Селидівському міському суду Донецької області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали клопотання, перевіривши наведені у клопотанні доводи та інші матеріали провадження, надані на розгляді суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Частиною 1 ст. 34 КПК України передбачено, що кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд, який здійснював кримінальне провадження.

Як убачається з матеріалів провадження, Київська місцева прокуратура № 1 направила обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 4201510101000014 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, до Голосіївського районного суду м. Києва.

З обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України. Разом із тим, місце та час вчинення кримінального правопорушення не встановлено. Тому обвинувальний акт обґрунтовано направлено до Голосіївського районного суду м. Києва, за місцем закінчення досудового розслідування.

За таких обставин, на думку колегії суддів, підстави, передбачені ч. 1 ст. 34 КПК України, для передачі кримінального провадження щодо ОСОБА_3 із Голосіївського районного суду м. Києва до Селидівського міського суду Донецької області відсутні. А тому клопотання обвинуваченого слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 32, 34 КПК України, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про направлення кримінального провадження № 4201510101000014 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, з Голосіївського районного суду м. Києва до Селидівського міського суду Донецької області залишити без задоволення.