за касаційною скаргою захисника Шевчука В. С. в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2016 року,

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі.

Вирішені питання про речові докази, судові витрати та цивільний позов у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2016 року цей вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він 22 червня 2015 року приблизно о 12 годині, за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, підготували знаряддя вчинення злочину, - викрутку та розвідний ключ. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб, впевнившись у тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 зламав замок та спільно з невстановленою слідством особою проникли до квартири АДРЕСА_1. Зайшовши в квартиру, обвинувачений та невстановлена слідством особа побачили ОСОБА_4 ОСОБА_3 відштовхнув останню в кімнату та накинув на лице хустку. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, розуміючи, що їхні злочинні дії почали носити відкритий характер, злочин не припинили їх та відкрито викрали ноутбук "НР" і мобільний телефон "Lenovo", заподіявши ОСОБА_4 шкоду на загальну суму 8300 гривень.

На виході з квартири ОСОБА_3 та невстановлена досудовим розслідуванням особа зіткнулись з ОСОБА_5, який почав їх затримувати. Невстановлена досудовим розслідуванням особа відштовхнула ОСОБА_5 та побігла на вихід з будинку, а ОСОБА_3 з викраденим майном спустився ліфтом та вийшов на вулицю, де його затримали працівники міліції.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про зміну постановлених судових рішень, перекваліфікацію дій ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 186 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України й призначення покарання із урахуванням даних про особу засудженого та пом'якшуючих покарання обставин - 3 років позбавлення волі. Вказує на неправильне застосування кримінального та істотні порушення кримінального процесуального законів. Зазначає, що його підзахисний до квартири не заходив, насильство до потерпілої не застосовував, викрадені речі йому передала невстановлена особа після того як вийшла з помешкання. Наголошує, що суди дали неналежну оцінку доказам у провадженні, що призвело до неправильної кваліфікації дій винного. Повідомляє, що у судових рішеннях невірно вказані анкетні дані ОСОБА_3, а саме день і місяць народження, а в ухвалі апеляційного суду у вступній частині неправильно вказано частину статті, за якою було пред'явлено обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги; засудженого ОСОБА_3 та його захисника на підтримку касаційних доводів; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Неналежна, на думку захисника, оцінка доказів у провадженні, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, та у межах апеляційної скарги перевірених апеляційною інстанцією.

Як убачається з вироку, висновки про винуватість ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна із застосування насильства, яке не було небезпечним для життя й здоров'я потерпілої, з проникненням у житло, за ретельно викладених у ньому обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, є допустимими.

Суд першої інстанції дослідив показання засудженого, який вину визнав частково, зазначив, що вчинив крадіжку за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло, однак повідомив, що до квартири не заходив, насильство до потерпілої не застосовував, стояв на сходах будинку та спостерігав за навколишньою обстановкою. Викрадені речі йому передала невстановлена слідством особа.

Взято судом до уваги і пояснення свідка ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6, даними під час судових засідань у суді першої та в апеляційної інстанцій про обставини вчинення грабежу щодо ОСОБА_4 саме ОСОБА_3 та іншою особою з проникненням у квартиру та застосуванням насильства до останньої.

Проаналізовано і протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, який за клопотанням захисту був досліджений в суді апеляційної інстанції, з якого убачається, що потерпіла ОСОБА_4 серед пред'явлених на фотознімках осіб упізнала ОСОБА_3, який 22 червня 2015 року проник до її квартири та заволодів речами та у якого було вилучено ноутбук, належний потерпілій.

Правильно покладено судом в основу вироку і висновок експерта від 6 липня 2015 року з якого убачається, що дверний замок в квартирі було зламано знаряддям, яке вилучене при затриманні ОСОБА_3, що також спростовує його доводи щодо участі у вчиненому злочині лише в частині спостереження за навколишньою обстановкою.

Обґрунтовано послався суд і на письмові докази у провадженні: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протоколи огляду місця події; протокол обшуку; протокол пред'явлення особи для впізнання по фотознімках.

У вироку суд дав належну оцінку цим та іншим зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, критичну оцінку окремих доказів належним чином вмотивував.

Сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують те, що ОСОБА_3 відкрито викрав чуже майно із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя й здоров'я потерпілої, з проникненням у житло за попередньою змовою з невстановленою слідством особою. Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 186 КК України і сумнівів у колегії не викликають.

Суд дотримався вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог КПК України (4651-17) .

При призначенні ОСОБА_3 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, стан його здоров'я та обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Всі доводи щодо неналежної оцінки доказів, неправильної кваліфікації дій, та як наслідок, суворості призначеного покарання, які аналогічні доводам апеляції захисника, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Що стосується доводів касаційної скарги щодо неправильного зазначення числа та місяця народження засудженого, а в ухвалі апеляційного суду частину статті закону за якою було пред'явлено обвинувачення, то виправлення описок вирішується відповідно до вимог ст. 379 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2016 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого - без задоволення.

В порядку ст. 379 КПК України, Дніпровському районного суду м. Києва та Апеляційному суду м. Києва вирішити питання щодо описок у вступних частинах судових рішень, які стосуються анкетних даних засудженого ОСОБА_3 та у вступній частині ухвали апеляційного суду статті за якою він обвинувачується.