Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів: -[1]

головуючого Крижановського В.Я.,

суддів: Вільгушинського М.Й., Мороза М.А.,

при секретарі

судового засідання Гапоні В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 19 жовтня 2017 року касаційні скарги заступника прокурора Запорізької області та захисника Усової О.В. на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року у кримінальному провадженні щодо засудженої

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянки України, судимої, останній раз вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від

11 вересня 2013 року за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження віолі на строк 2 роки,

за участю:

прокурора Руденко О.П.,

захисника Усової О.В.,

У касаційних скаргах:

прокурором викладено вимогу про скасування вироку апеляційного суду, ухваленого відносно засудженої ОСОБА_3, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивовано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначено про те, що в порушення вимог закону суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги і призначив більш суворе покарання, ніж про яке було поставлено питання в скарзі прокурора, чим погіршив становище засудженої;

захисником Усовою О.В., яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_3, порушується питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання внаслідок суворості. Вказує, що суд необґрунтовано допустив погіршення правового становища засудженої та призначив покарання більш суворе, ніж просив прокурор у своїй апеляційній скарзі. Крім того, вважає, що при перегляді вироку місцевого суду апеляційним судом належним чином не враховано особу засудженої та обставини, які пом'якшують покарання.

Вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк три роки; за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк три роки; за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк три роки шість місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2013 року, остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк чотири роки. Стягнуто матеріальну шкоду з засудженої ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_5 у сумі 5 450 грн, ОСОБА_6 - 4 400 грн, ОСОБА_7 4 400 грн.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні злочинів за таких обставин.

В період з грудня 2014 року до грудня 2015 року у м. Запоріжжі, ОСОБА_3, з метою особистого збагачення, повторно, вчинила таємне викрадення чужого майна, в результаті чого заволоділа чужим майном, чим завдала матеріальну шкоду потерпілим ОСОБА_5 на суму 5 450 грн, ОСОБА_6 - 4 400 грн, ОСОБА_8 - 18535 грн, ОСОБА_9 - 9 500 грн, ОСОБА_10 - 12 300 грн, ОСОБА_7 - 681,08 грн, ОСОБА_11 - 1 682, 82 грн, ОСОБА_12 - 28 758,04 грн, ОСОБА_13 - 40 533,58 грн, ОСОБА_14 - 5 500 грн.

Крім того, в період з серпня до грудня 2015 року у м. Запоріжжі, ОСОБА_3, шляхом обману та зловживання довірою, повторно, заволоділа майном потерпілих ОСОБА_4 на суму 1 499 грн, ОСОБА_15 - 340 грн, ОСОБА_16 - 426,66 грн та ОСОБА_17 - 2 606, 28 грн.

Також, 24 березня 2015 року близько 4-ої год., ОСОБА_3, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, з метою спричинення тілесних ушкоджень, умисно нанесла ОСОБА_18 два удари руків'ям кухонного ножа в область голови та один удар ножем в область грудної клітини зліва, в результаті чого заподіяла потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу засудженої залишено без задоволення, апеляційні скарги прокурора та захисника задоволено частково. Вирок суду від 08 червня 2016 року скасовано, призначено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2013 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. В решті вирок суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора та заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, захисника Усову О.В., яка підтримала подану нею касаційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені у скаргах доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника задоволенню частково, з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 125 КК України, у касаційних скаргах прокурора та захисника Усової О.В. не оспорюються, як і кваліфікація дій за вказаними правопорушеннями.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційних скарг прокурора та захисника про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, в результаті чого суд вийшов за межі апеляційної скарги прокурора та призначив більш суворе покарання, чим погіршив становище засудженої.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Не погоджуючись із призначеним покаранням за вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_3, прокурор у своїй апеляційній скарзі просив скасувати вирок суду з підстав невідповідності призначеного покарання через м'якість та призначити за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк два роки вісім місяців; за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк один рік вісім місяців та за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді обмеження волі на строк один рік один місяць. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки вісім місяців та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

За результатами розгляду вказаної апеляційної скарги та скарги потерпілого ОСОБА_11 щодо невідповідності покарання внаслідок м'якості, які задоволені частково, ухвалено новий вирок та призначено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді 200 годин громадських робіт. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 11 вересня 2013 року, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Отже, суд апеляційної інстанції призначив не лише за злочинами покарання, більш суворе, ніж про це порушувалось питання у скарзі прокурора, водночас й застосовано принцип часткового складання покарань за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, незважаючи на те, що прокурором ставилось питання про визначення покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення.

Так, суд касаційної інстанції доводи касаційних скарг прокурора та захисника вважає небезпідставними та при наявності очевидного істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, в результаті чого було погіршено становище засудженої ОСОБА_3, вважає за необхідне вирок апеляційного суду скасувати із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, вирок суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час проведення якого слід проаналізувати всі доводи апеляційних скарг прокурора та захисника із наведенням докладних мотивів прийнятого рішення за ними, та за результатами чого постановити законне і обґрунтоване судове рішення, мотивоване належним чином.

Керуючись статтями 376, 434, 436, 438 КПК України, суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити, касаційну скаргу захисника Усової О.В. задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року щодо засудженої ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Провадження за касаційною скаргою № 5-1341км17

Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 125 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Беклеміщев О.В.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Фомін В.А.

Доповідач в касаційній інстанції: КрижановськийВ.Я.