розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 06 грудня 2016 року,

За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чернігова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 грудня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 28 січня 2013 року, приблизно о 21:00 год., знаходячись по вул. Трудова у м. Чернігові, навпроти буд. № 54, під час сварки, що виникла на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, з метою умисного заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2, наніс останньому три удари рукою стиснутою в кулак у голову, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

02 лютого 2013 року о 08:30 год. була констатована смерть ОСОБА_2 в приміщенні Чернігівської обласної лікарні.

У касаційній скарзі з доповненням до неї засуджений ОСОБА_1 посилається на незаконність оскаржуваних судових рішень щодо нього, порушує питання про їх скасування та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину, зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог засуджений ОСОБА_1 стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій свої рішення належним чином не мотивували, не зазначили мотиву вчинення злочину, під час розгляду провадження було порушено право засудженого на захист, не виконано вказівок, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2015 року.

Перевіривши касаційну скаргу з доповненням, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Як убачається з копій судових рішень, місцевий суд при вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, керуючись вимогами ст. 94 КПК України, дослідив обставини кримінального провадження, докази, яким дав належну оцінку, виходячи із засад їх допустимості, достатності, достовірності та належності.

Доводи засудженого про його непричетність до вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

При цьому апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника засудженого та потерпілого, дійшов правильного висновку про те, що місцевим судом ретельно досліджені матеріали кримінального провадження, які підтверджують покази допитаних свідків і таким чином в судовому засіданні місцевого суду беззаперечно було встановлено, що 28 січня 2013 року ОСОБА_1 мав конфлікт із ОСОБА_2 і завдав останньому тілесні ушкодження.

Зокрема, з судових рішень не вбачається даних, що свідчили б про причетність до цього злочину ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як про це заявляє засуджений в касаційній скарзі, а апеляційний суд правильно зазначив про те, що кримінальне провадження розглядається в межах пред'явленого обвинувачення.

У суду касаційної інстанції немає підстав не довіряти даним висновкам суду апеляційної інстанції, а переконливих доводів щодо їх спростування у касаційній скарзі засудженого не наведено.

Одночасно ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при її постановленні, положення закону, яким він керувався, а також підстави, з яких, зокрема, апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 визнана необґрунтованою.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист також є необґрунтованим. Як убачається з копій судових рішень захисник ОСОБА_5 представляв інтереси засудженого ОСОБА_1 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій протягом 2014 - 2016 років, належним чином виконуючи свої обов'язки захисника, подавав апеляційні та касаційні скарги, які в свою чергу підтримував засуджений. Крім того, згідно з даних Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_5 є адвокатом з 2007 року та має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 328 від 20 квітня 2007 року.

Не знайшли свого підтвердження і доводи засудженого про невиконання апеляційним судом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2015 року, оскільки з судових рішень вбачається, що судами були правильно встановлені обставини вчинення злочину та мотив злочину, на чому наголошував суд касаційної інстанції при скасуванні вироку Апеляційного суду Чернігівської області від 30 липня 2014 року і призначенні нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі із доповненням до неї, наданих копій судових рішень убачається, що підстави для її задоволення відсутні, а тому у відкритті провадження слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою з доповненням до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 06 грудня 2016 року щодо нього.