розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження № 12015080300000540 касаційну скаргу прокурора на вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року щодо ОСОБА_2,

За указаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 289 КК до покарання у виді штрафу в розмірі тисячи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

На підставі ч. 5 ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.

Вирішено питання про долю речових доказів.

За вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у незаконному заволодінні транспортним засобом за таких обставин.

20 жовтня 2015 року близько 09.30 год. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на відкритій ділянці місцевості на північній околиці с. Сторчового Новомиколаївського району Запорізької області шляхом вільного доступу проник в автомобіль марки "Ніссан Блюберд" (державний номерний знак НОМЕР_1), належний ОСОБА_3, в якому ключем, що знаходився в замку запалювання, завів двигун і зник на автомобілі з місця злочину.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності виннуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв'язку з м'якістю призначеного покарання за розміром та видом, про що наводить відповідні доводи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційної скарги, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія кримінального правопорушення у виді злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діянняза ч. 1 ст. 289 КК, законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Що стосується доводів прокурора про м'якість покарання, призначеного ОСОБА_2, то, на думку колегії суддів, вони є безпідставними, оскільки призначене покарання у виді штрафу відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі засудженого, воно є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів. При цьому місцевий суд правильно звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі абз. 3 ч. 5 ст. 72 КК (в редакції від 26 листопада 2015 року).

Мотивуючи можливість призначення засудженому найбільш м'якого виду покарання за ч. 1 ст. 289 КК, суд належно обґрунтував своє рішення позитивними даними про особу засудженого, такими пом'якшуючими покарання обставинами, як: визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданого збитку.

Врахував суд і наявність обставини, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Погоджуючись із мотивами, з яких виходив місцевий суд при призначенні засудженому покарання, апеляційний суд також урахував зайняття ОСОБА_2 суспільно корисною працею (він є машиністом крану мартенівського цеху комбінату "Запоріжсталь"), думку потерпілого, який не наполягав на суворому виді покарання, а також те, що прокурор в апеляційній скарзі не навів жодного доводу, чому менш суворі види покарань (штраф або обмеження волі) будуть недостатніми для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Отже, доводи прокурора про те, що місцевий суд при призначенні покарання чогось не врахував і призначив неправильний вид покарання, є безпідставними.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора (аналогічні касаційним), і постановив ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись п. 6 розділу XII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

Вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 19 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.