Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Слинька С. С.,

суддів

Вільгушинського М. Й., Мороза М. А.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4. на вирок Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року щодо нього,

вироком Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року вирок Золочівського районного суду Львівської області від 31 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_4. в частині призначення йому покарання та вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 скасовано. Постановлено вважати ОСОБА_4. засудженим за ст. 128 КК України та призначено останньому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 44 230 грн 14 коп та в рахунок моральної шкоди - 50 000 грн. У решті вирок залишено без змін.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він не погоджується з вказаним вироком апеляційного суду.

Виходячи з положень ст. 429 КПК України касаційна скарга має відповідати вимогам, визначеним ст. 427 цього Кодексу, відповідно до яких у касаційній скарзі зазначаються: найменування суду касаційної інстанції; прізвище, ім'я, по батькові (найменування), поштова адреса особи, яка подає касаційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є, судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції; перелік матеріалів, які додаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, касаційна скарга засудженого не відповідає наведеним вимогам процесуального закону.

Так, засуджений ОСОБА_4. у касаційній скарзі, вказуючи, крім іншого, на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого як на підставу для скасування оскаржуваного вироку суду апеляційної інстанції, не наводить належного обґрунтування зазначеної позиції з огляду на положення ст. 414 КПК України та враховуючи приписи статей 50, 65 КК України.

Також, вимоги засудженого до суду касаційної інстанції не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України щодо того, яке рішення має право прийняти суд у результаті касаційного розгляду справи, оскільки ОСОБА_4. вказавши на необхідність, скасування вироку апеляційного суду не зазначив, що суд касаційної інстанції має зробити з провадженням після скасування судового рішення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2017 року щодо нього залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.