розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Харченка О. В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 лютого2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016120000000055 щодо останнього,

Зазначеним вироком:

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Новоукраїнка, Кіровоградська обл., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що немає судимості,

- за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 (три) роки.

Зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнання з 21 лютого 2017 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнання за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання про цивільні позови, судові витрати та речові докази у провадженні. За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 16.05.2016 року близько 19 год. 00 хв., порушивши вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України (1306-2001-п) ), та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому на задньому пасажирському сидінні знаходився пасажир ОСОБА_3, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, рухався по вул. Іщенка в с. Новоподимка Новоукраїнського р-н, Кіровоградської обл., в напрямку с. Фурманівка Новоукраїнського р-н, Кіровоградської обл. Ігноруючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) ПДР України (1306-2001-п) , проявив особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, порушивши вимоги п. 12.1 ПДР України (1306-2001-п) , не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу, під час руху по ґрунтовій дорозі, допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частині з подальшим частковим падінням автомобіля в яму, від чого виникла розгерметизація паливної системи та в подальшому автомобіль загорівся й повністю згорів на місці.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди: пасажир автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, загинув.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 464 від 24.05.2016 року, при дослідженні трупу ОСОБА_3 виявлено виражене обвугленя в результаті впливу термічного фактора, що в даному випадку призвели до його смерті. Будь-яких інших тілесних ушкоджень не встановлено.

Крім того, вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він вчинив завідоме залишення без допомоги особи, яка, перебуває в небезпечному для життя стані, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, за наступних обставин.

16.05.2016 року, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_2, порушивши вимоги п. 2.9 (а) ПДР України (1306-2001-п) допустив виїзд автомобіля за межі проїзної частини з подальшим частковим падінням автомобіля в яму.

В результаті падіння автомобіля в яму виникла розгерметизація паливної системи та в подальшому автомобіль загорівся, проте, ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, залишивши потерпілого в небезпеці. У результаті чого ОСОБА_3, загинув.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2017 року вирок районного суду щодо ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника Харченка О. В. без задоволення.

Зі змісту касаційної скарги захисника Харченка О. В.вбачається, що він не оспорює правильність кваліфікації дій та доведеність винуватості ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України, просить судові рішення змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та призначити останньому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами; за ч. 1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.

Як на підстави для прийняття такого рішення вказує, що судами під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 в повній мірі не враховано, що останній вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України з необережності. Також захист стверджує, що судом належним чином не враховано дані про особу засудженого, зокрема те, що ОСОБА_2 є людиною похилого віку, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у лікарів психіатра та лікаря нарколога не перебуває має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, виключно позитивно характеризується як за місцем проживання так і роботи, на утримання має доньку, малолітню онуку і матір похилого віку та перебуваючи на свободі має готовність відшкодувати завдану шкоду потерпілим.

Вказує на те, що його підзахисний давав правдиві показання щодо подій, які мали місце під час ДТП, активно сприяв розкриттю злочину та не перешкоджав у встановленні істини у провадженні, щиро розкається у скоєному, що на думку касатора, свідчить про наявність обставин, які пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання захисником порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як вбачається з касаційної скарги захисника, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, за обставин, зазначених у вироку та кваліфікація його дій не оспорюються.

Що стосується доводів захисника Харченка О. В. щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженому внаслідок суворості, то вони є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи його ОСОБА_2 суд першої інстанції, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості та тяжкого, дані про його особу, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, є вдівцем, на утриманні малолітніх дітей, неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, проживає разом із повнолітньою донькою, яка не працює та малолітньою онукою те що він офіційно працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою не звертався, не є інвалідом, є фізично здоровою особою.

Обставин, які б пом'якшували покарання не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом визнано вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_2 районним судом покарання у виді позбавлення волі із застосування додаткового покарання передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України позбавлення права керувати транспортним засобом на строк 3 (три) роки, навіть з урахуванням усіх обставин, які на думку захисника пом'якшують призначене засудженому покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 67 КК України, і підстав для його пом'якшення, як про це просить захисник у своїй скарзі, колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції в межах повноважень та в порядку, визначеному ст. 404 КПК України доводи, наведені захисником в апеляційній скарзі, які є аналогічні доводам касаційної скарги щодо суворості призначеного покарання, належним чином перевірив, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу Харченка О. В. без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, вона є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і касаційний суд погоджується з наведеними в ній висновками щодо неможливості пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_2 шляхом застосування положень ст. 75 КК України та незастосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційній скарзі захисника не наведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни оскаржуваних судових рішень з мотивів зазначених у касаційній скарзі захисника Харченка О. В., а тому вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Харченка О. В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 лютого2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2017 року щодо останнього.