розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010240000127, за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2015 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4

Вироком Липовецького районного суду Вінницької області від 23 вересня 2015 року засуджено:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт. Шаргород, мешканця АДРЕСА_1 такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна,

- за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця с. Джурин Шаргородського району Вінницької області та мешканця АДРЕСА_2

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна,

- за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_4 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалено стягнути із засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 процесуальні витрати.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2015 року апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4 та його захисника Гайдамаки С. В. залишено без задоволення, апеляційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисника ЛитвинюкаМ. І. задоволено частково. Вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 23 вересня 2015 року щодо ОСОБА_3 змінено, виключено з його вступної частини посилання на те, що ОСОБА_3 судимий 07 листопада 2011 року Немирівським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, 05 грудня 2013 року звільнений від відбування покарання в зв'язку з закінченням випробувального терміну.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за попередньою змовою групою осіб на протиправне заволодіння чужим майном, 16 березня 2009 року біля 23 год. 30 хв. на автомобілі НОМЕР_1, яким керувала невстановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, прибули в с. Обідне Немирівського району Вінницької області. Зупинивши автомобіль неподалік домогосподарства ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що на АДРЕСА_3 зазначеного населеного пункту, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вийшли з автомобіля та направилися в напрямку будинку, а невстановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, залишилася в автомобілі для попередження співучасників про можливу появу сторонніх осіб.

Ідучи до домогосподарства ОСОБА_6, ОСОБА_4, з метою приховати своє обличчя від потерпілих, одягнув в'язану шапку, в якій попередньо зробив отвори для очей, а також одягнув шерстяні рукавиці, щоб не залишити на місці злочину відбитки пальців рук. ОСОБА_3 також закрив своє обличчя, натягнувши до очей шапку та комір від светра.

Підійшовши до будинку, ОСОБА_3, за допомогою сокири, яку заздалегідь підготував, зламав вхідні двері та спільно з ОСОБА_4 зайшли до веранди будинку. Потерпілий ОСОБА_5 побачив нападників та спробував їх вигнати з будинку. ОСОБА_4, перебуваючи у веранді будинку, реалізуючи спільний з ОСОБА_3 злочинний намір, діючи умисно, скоїв напад на ОСОБА_5, з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я останнього, шляхом нанесення потерпілому численних ударів кулаками в ділянку голови та грудної клітки.

Після того як ОСОБА_5 впав на підлогу, ОСОБА_4 зв'язав його руки липкою стрічкою та перетягнув до приміщення житлової кімнати, де в той час знаходились ОСОБА_3 та ОСОБА_6 В їх присутності ОСОБА_4 завдав ОСОБА_5 ще декілька ударів у груди та тулуб і кинув його на диван.

Коли ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 знаходились у веранді будинку, до них вийшла ОСОБА_6, яка також спробувала їх вигнати, на що ОСОБА_3 заштовхнув ОСОБА_6 у житлову кімнату, де з метою подолання супротиву та усунення перешкод для заволодіння її майном скоїв на неї напад, поєднаний з насильством небезпечним для життя та здоров'я останньої, шляхом нанесення ударів обухом сокири по колінах, а також багато численних ударів кулаками у голову, груди та живіт. Коли ОСОБА_6 почала кричати, ОСОБА_3 діючи узгоджено з ОСОБА_4, липкою стрічкою зв'язав їй руки, ноги та заклеїв рота і завдав ще декілька ударів кулаками у голову, груди та живіт.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обшукали будинок та викрали грошові кошти в сумі 320 грн. та дві нагороди - медалі, які належали ОСОБА_5

Через деякий час в будинок зайшла невстановлена слідством особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, та сказав, що потрібно вже їхати і вийшов, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишили будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5 було виявлено та госпіталізовано до реанімаційного відділення Немирівської центральної районної лікарні, де того ж дня, не приходячи до свідомості, він помер.

ОСОБА_6 померла на місці події від сполучної травми тіла, яка утворилася незадовго до настання смерті, мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя і стоїть в причинному зв'язку зі смертю.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вказує, що рішення апеляційного суду усупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не мотивоване, не надано оцінки доводам прокурора в апеляційній скарзі щодо нанесення засудженими ударів в життєво важливі органи потерпілих похилого віку, що на думку прокурора, свідчить про те, що засуджені допускали настання смерті потерпілих, не обґрунтував безпідставність доводів прокурора про необхідність призначити засудженим більш суворого покарання.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_4 та його захисник ГайдамакаС. В. зазначають про необґрунтованість її доводів і просять залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, думки засуджених та їх захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування судових рішень при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: імена учасників судового провадження, короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Зазначених вимог статей 370, 419 КПК України судом апеляційної інстанції не дотримано, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із ухваленим вироком місцевого суду щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, засуджені ОСОБА_4 і ОСОБА_3, їх захисники Гайдамака С. В. і Литвинюк М. І. подали апеляційні скарги.

При цьому засуджені та захисники, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, просили судові рішення змінити, пом'якшити їм призначене покарання. А прокурор посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам провадження, що вплинули на висновок суду про необхідність кваліфікації дій винних за ч. 2 ст. 121 КК України; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених, внаслідок чого останнім було призначене надто м'яке покарання. Також прокурор з наведенням відповідних мотивів указував на те, що суд першої інстанції взяв до уваги одні докази і відкинув інші, що могли істотно вплинути на його висновки про винуватість чи невинуватість ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, не навів мотивів, на підставі яких змінив обвинувачення з ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України, та не врахував кількість ударів, що були заподіяні потерпілим похилого віку, що на думку прокурора могло свідчити про наявність умислу у засуджених на вбивство потерпілих.

При обґрунтуванні м'якості призначеного ОСОБА_4 і ОСОБА_3 покарання, прокурор указав на те, що засуджені вчинили злочин з особливою жорстокістю щодо осіб похилого віку, при цьому ОСОБА_4 постійно змінював свої показання.

Переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_3, апеляційний суд, грубо порушуючи права учасників провадження, формально розглянув це провадження, постановивши рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, про залишення без задоволення апеляційних скарг прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, захисника Гайдамаки С. В. та засудженого ОСОБА_4

Так, суд апеляційної інстанції не перевірив відповідності вироку місцевого суду щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_3 вимогам ст. 374 КПК України, зокрема в тій частині, де суд дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_4 і ОСОБА_3 саме за ч. 2 ст. 121 КК України, а не за ч. 2 ст. 115 КК України, належним чином не мотивував свою ухвалу.

Зокрема, апеляційний суд, обмежився лише вислуховуванням пояснень учасників провадження з приводу поданих апеляційних скарг, та повторним наведенням в ухвалі доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував свої висновки. При цьому, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3, маючи в руках таке знаряддя злочину, як сокира, могли здійснити вбивство потерпілих, що на думку суду свідчить про відсутність у засуджених умислу на вбивство. Однак, наведені мотиви не спростовують доводи апеляції прокурора щодо кількості заподіяних потерпілим ударів та частини тіла в які вони були нанесені.

Оскільки ухвала апеляційного суду не містить вмотивованих висновків щодо необґрунтованості доводів прокурора стосовно наявності підстав для скасування вироку суду першої інстанції та постановлення свого вироку, є суперечливою за своїм змістом, тому колегія суддів вважає її такою, що постановлена з істотним порушенням вимог ст. 419 КПК України, у зв'язку з чим ця ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить ретельно перевірити доводи поданих апеляцій, дати їм і висновкам суду першої інстанції належну оцінку, та з урахуванням усіх обставин кримінального провадження постановити законне й обґрунтоване судове рішення, виклавши його у процесуальному документі згідно з вимогами закону, якщо при новому розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, і не буде встановлено інших обставин, які впливають на призначення покарання, то призначене засудженим покарання слід вважати несправедливим внаслідок м'якості.