за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 листопада 2016 року,

за участю прокурора Дехтярук О.К.,

захисника МішаловоїМ.І. (в режимі відеоконференції).

У касаційній скарзі потерпілий, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості й неправильне розв'язання цивільного позову, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги потерпілий мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не взяв до уваги всіх обставин справи, безпідставно визнав пом'якшуючою покарання обставиною - щире каяття, оскільки засуджений не відшкодував завданих йому збитків до цього часу. Вказує на те, що суд неправильно вирішив цивільний позов та необґрунтовано зменшив суму моральної шкоди.

Від захисника Мішалової М.І. надійшли заперечення, в яких вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 листопада 2016 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за:

- ч. 1 ст. 296 та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;

- ч. 1 ст. 122 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

На підставі ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 22 серпня 2012 року о 17.45 год., перебуваючи в громадському місці, поблизу будинку АДРЕСА_2, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, умисно, безпричинно, наніс неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 удар кулаком в обличчя, спричинивши йому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника із запереченнями проти скарги, пояснення прокурора, який частково підтримав скаргу та просив призначити новий розгляд провадження у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів потерпілого, наведених у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості й неправильне вирішення цивільного позову, то вони є необґрунтованими.

Мотивуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі зі встановленням іспитового строку, суд першої інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обтяжуючих обставин, а також дані про його особу, тобто суд дотримався вимог статей 65- 67 КК України.

Також суд з дотриманням вимог статей 127- 129 КПК України розглянув цивільний позов потерпілого та ухвалив рішення про його часткове задоволення (6 576 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 80 000 грн - моральної шкоди), належним чином умотивувавши свої висновки.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою потерпілого, ретельно перевірив наведені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою, при цьому належним чином умотивував своє рішення.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Проте колегія суддів дійшла висновку щодо неправильності ухваленого судом щодо ОСОБА_1 рішення в частині його обвинувачення за ч. 1 ст. 296 КК України через недотримання вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства.

Не ставлячи під сумнів обґрунтованість висновку суду про необхідність звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, колегія суддів разом із тим уважає за необхідне в порядку ст. 433 КПК України скасувати судові рішення в частині визнання ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 296 КК України та закрити щодо нього за цим обвинуваченням кримінальне провадження через звільнення від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності, оскільки саме таке рішення буде відповідати вимогам п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В порядку ст. 433 КПК України вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Скасувати вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 листопада 2016 року в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Провадження в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України закрити за закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.