ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єнакієвого Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2014 року за ч. 1 ст. 249 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, раніше судимого за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 липня 2014 року за ч. 1 ст. 249 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

у вчиненні кожним злочину, передбаченого ч. 2ст. 249 КК,

За вироком Кобеляцькогорайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2015рокуОСОБА_2 і ОСОБА_3 кожного визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2ст. 249 КК, і виправдано.

Орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожного у незаконному зайнятті рибним промислом, особою раніше судимою за ч. 1 ст. 249 КК, що заподіяло істотну шкоду, за таких обставин.

Кожен із вищевказаних осіб, будучи раніше судимим за вироком указаногомісцевого суду від07 липня 2014 року за ч. 1 ст. 249 КК до покарання у виді 1 року обмеження волі, та звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік на підставі ст. 75 КК, маючи не зняту та не погашену судимістьу передбаченому закономпорядку, 04квітня 2015 року приблизно о 18.00 год. за попередньою змовою на належному ОСОБА_2 дюралевому човні "ІНФОРМАЦІЯ_5" з навісним двигуном "НОМЕР_1" вийшли на Дніпродзержинське водосховище

р. Дніпро, де в районі о. Ново-Орлицькі Кучугури акваторії регіонального ландшафтного парку "Нижньоворсклянський", що неподалік с. Орлик Кобеляцького району Полтавської області, без спеціального дозволу з використанням заборонених знарядь лову - 2 сіток, довжиною 140 метрів висотою 1,5 м. діаметр вічка 35 мм. кожна, в порушення п. 3.15 п. 4. 14.3 "Правил спортивного та любительського рибальства", п.п. 4.4.1, 4.4.15 Положення про регіональний ландшафтний парк "Нижньоворсклянський", займалися незаконним рибним промислом.

Цього ж дня,витягнувши сітки з рибою, ОСОБА_2 та ОСОБА_3були виявленіпрацівниками ЛП в річковому порту Кременчук КМВ УМВС України в Полтавській області за незаконним зайняттям рибним добувним промислом без належного дозволу вперіод нересту, забороненими знаряддями лову - риболовними сітками.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3незаконно добули риби різних видівзагальною вагою 14.2 кг, яка відноситься до водних живих ресурсів загальнодержавного значення, чим заподіяли істотну шкоду водним біоресурсам, та завдали шкоду на суму 15 839 грн.

Ці дії ОСОБА_2 і ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 2 ст. 249 КК- як незаконне зайняття рибним промислом, що вчинено особою раніше судимою за ч. 1 ст. 249 КК, що заподіяло істотної шкоди.

У результаті розгляду кримінального провадження місцевий суд з урахуванням положень ст. 62 Конституції України та сукупності досліджених у судовому засіданні доказів дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК, не ґрунтується на доказах, здобутих законним шляхом, а тому виправдав указаних осіб через недоведеність винуватості у його вчиненні.

Апеляційний суд Полтавської області скасував вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 й ухвалив новий, за яким кожного визнав винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 249 КК, і призначив кожному із засуджених покарання:

- за ч. 2 ст. 249 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71 КК кожному із засуджених частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком районного суду від 07 липня 2015 року та остаточно призначити кожному з вищевказаних осіб покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме через незастосування закону, який підлягав застосуванню, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор звертає увагу касаційного суду на те, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 96-1 КК не застосував до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спеціальну конфіскацію знарядь і засобів промислу, а також всього добутого й таким чином не застосував кримінальний закон, що підлягав застосуванню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав, що доводи, викладені в касаційній скарзі є такими, що заслуговують на увагу, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягаю задоволенню на таких підставах.

Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке кожного з них було засуджено апеляційним судом, за наведених у вироку цього суду обставин, правильність кваліфікації дій за ч. 2 ст. 249 КК, вид і розмір призначеного основного покарання у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.

Разом із тим, обґрунтованими є доводи прокурора щодо неправильного застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при конфіскації знарядь і засобів вчинення злочину.

При призначенні покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 96-1 КК та визначив таке без застосування вказаної норми закону.

Відповідно до ст. 96-1 КК у разі вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК, за рішенням суду застосовується спеціальна конфіскація, яка полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених законом.

Однак, залишивши поза увагою, що застосування спеціальної конфіскації є прямою вимогою кримінального закону за злочин вчинений

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, апеляційний суд у вироку не навів жодних доводів про доцільність незастосування спеціальної конфіскації знарядь і засобів промислу, за допомогою яких вони скоїли злочин та не мотивував свого висновку, чим порушив вимоги закону про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 16 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.