розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 19 липня 2017 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Копистин Хмельницького району, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, останній раз судимого:

-23.12.2015 року Хмельницьким міськрайонним судом за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосування ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 31 травня 2017 року, близько 01 год., знаходячись біля приміщення Чемеровецького відділення "Ощадбанку" по вул. Центральній, 25 смт Чемерівці Хмельницької області, з метою заволодіння чужим майном, під приводом здійснення телефонного дзвінка, умисно, відкрито викрав у ОСОБА_2 мобільний телефон марки "Lenovo" із сім-картами мобільних операторів "Київстар" й "Лайф", а саме взявши в праву руку телефон, застосувавши до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, відштовхнув від себе ОСОБА_2 та побіг по вулиці, зникши з місця події. Вказаними діями ОСОБА_1 заподіяв потерпіломуматеріальної шкоди на загальну суму 1397 грн. 84 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2017 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не заперечуючи доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції через неправильне застосування ст. 69 КК України та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, та перевіривши додані до скарги судові рішення, касаційний суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання у зв'язку з необґрунтованим застосуванням положень ст. 69 КК України, то вони є необґрунтованими.

За змістом ст. 65 цього ж Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують й обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за цей злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, районний суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставин, що його пом'якшують, - визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, а також дані про особу засудженого, зокрема, те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких, та прохання потерпілого суворо не карати, оскільки він примирився із засудженим.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання, із застосування ст. 69 КК України, яке залишено без змін апеляційним судом, у виді позбавлення волі на строк 2 роки, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65, 66, 67, 69 КК України, підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, як про це просить прокурор у своїй касаційній скарзі, не вбачає.

Крім того, аналогічні за змістом доводи прокурора були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Як убачається зі змісту ухвали, цей суд перевірив доводи, наведені в поданій прокурором апеляції, всебічно їх розглянув і відмовив у задоволенні цих доводів, навівши докладне обґрунтування прийнятого рішення. Ухвала цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У даному провадженні, як видно з наданих копій судових рішень, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено з порушенням визначених у законі загальних засад, як не встановлено й даних, які б свідчили, що у провадженні неправильно застосовано кримінальний закон.

З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які свідчать про необхідність відкриття кримінального провадження і перевірки його матеріалів, а з касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції на вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1.