розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013020180000282 за касаційною скаргою прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 1 листопада 2016 року,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 8 червня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

та мешканця АДРЕСА_1,

громадянина України, такого, що судимості не мав,

засуджений за:

- частиною 1 статті 190 КК України на 1 рік обмеження волі;

- частиною 2 статті 190 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі;

- частиною 2 статті 358 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Ухвалено звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 8 квітня 2014 року.

Також, ухвалено ОСОБА_1, обвинуваченого за частиною 2 статті 190 КК України по епізодах з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, визнати невинним та виправдати у зв'язку з недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 22 червня 2010 року, перебуваючи в м. Луцьку та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, уклав договір про надання правової допомоги з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Надія-Волинь" в особі голови правління ОСББ "Надія-Волинь" ОСОБА_10, а саме: про надання правової допомоги за касаційною скаргою ОСББ "Надія-Волинь" на рішення апеляційного суду Волинської області від 28 травня 2010 року та рішення Луцького міськрайонного суду від 23 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до Луцької міської ради, виконавчого комітету Луцької міської ради, третьої особи на стороні відповідача ОСББ "Надія-Волинь" про визнання рішень не чинними № 22ц-1519/10, використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, шляхом обману та зловживання довірою, отримав від голови правління ОСББ "Надія-Волинь" ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 8000 грн., тим самим шахрайським шляхом, заволодів вищевказаними грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив ОСББ "Надія-Волинь" майнову шкоду на вищевказану суму.

Він же, на початку березня 2012 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в м. Луцьку по вул. Космонавтів, діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, в інтересах голови правління ОСББ "Надія-Волинь" в особі ОСОБА_10, з якою був укладений договір про надання правової допомоги від 22 червня 2010 року, самостійно склав та надав ОСОБА_10 завідомо підроблений офіційний документ - копію ухвали Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 11 квітня 2012 року про допуск до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 до Луцької міської ради Волинської області, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСББ "Надія-Волинь" про визнання рішень не чинними.

У вересні 2012 року, точної дати досудовим розслідування не встановлено, перебуваючи в м. Рожище та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, без укладення договору, в усній формі домовився з ОСОБА_15 про надання останній правової допомоги у переоформленні документів на житловий будинок в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, отримав від ОСОБА_15 грошові кошти в загальній сумі 5900 гривень, шахрайським шляхом, заволодів вищевказаними грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив потерпілій ОСОБА_15 майнову шкоду.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що 03 листопада 2009 року, перебуваючи в м. Рожище та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, уклав договір про надання правової допомоги з ОСОБА_5, а саме: про визнання права власності на спадкове майно, пообіцявши посприяти в подальшому у виготовленні технічного паспорта на житловий будинок в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, шляхом обману та зловживання довірою, отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 3500 гривень, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на вищевказану суму.

Він же, 15 липня 2010 року, перебуваючи в м. Рожище та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, уклав договір про надання правової допомоги з ОСОБА_16 в особі ОСОБА_4, а саме: про стягнення коштів по розписці та вирішення питання про зняття арешту з легкового автомобіля марки ЗАЗ 110557, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1250 грн, тим самим шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на вищевказану суму.

Він же, 04.02.2011 року, перебуваючи в м. Луцьку та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, уклав договір про надання правової допомоги з ОСОБА_9, а саме: за позовом до ОСОБА_17 про знесення самочинного будівництва, використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, пообіцявши посприяти в подальшому у виготовленні технічного паспорта на житловий будинок в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", повторно, шляхом обману та зловживання довірою на протязі червня - липня 2013 року отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в загальній сумі 2000 грн, тим самим шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на вищевказану суму.

21 квітня 2011 року, перебуваючи в м. Луцьку та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, уклав договір про надання правової допомоги з ОСОБА_7, а саме: про визнання права власності на спадкове майно та пообіцявши посприяти в подальшому у виготовленні технічного паспорта на спадкове майно в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, отримав в період з 21 квітня 2011 року по жовтень 2012 року від ОСОБА_7 грошові кошти в загальній сумі 14000 гривень, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на вищевказану суму.

Він же, 02 липня 2011 року, перебуваючи в м. Рожище та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, через ОСОБА_18 уклав договір про надання правової допомоги з ОСОБА_8, а саме: про визнання права власності на спадкове майно, пообіцявши посприяти в подальшому у виготовленні технічного паспорта на житловий будинок та земельну ділянку в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, отримав в період з 02 липня 2011 року по серпень 2012 року від ОСОБА_8 грошові кошти в загальній сумі 5600 гривень, шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на вищевказану суму.

16 листопада 2011 року, перебуваючи в м. Рожище та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, уклав договір про надання правової допомоги № 7-11/28 з ОСОБА_6, а саме: про примусове припинення визнання права власності на частину будинку, пообіцявши посприяти в подальшому у виготовленні технічного паспорта на житловий будинок в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в загальній сумі 9000 гривень, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на вищевказану суму.

Він же, 07 травня 2012 року, перебуваючи в м. Луцьку та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, без укладення письмового договору, уклав в усній формі договір з ОСОБА_3 про надання останньому правової допомоги, а саме: про повернення у власність автомобіля марки "Сітроєн", 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_3, який було конфісковано в доход держави згідно постанови Любомльського районного суду Волинської області від 29 березня 2012 року, використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, отримав від ОСОБА_3 в період з 07 травня 2012 року по 05 травня 2013 року, грошові кошти в загальній сумі 22500 гривень, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на вищевказану суму.

15 травня 2012 року, перебуваючи в м. Рожище та діючи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, уклав договір про надання правової допомоги з ОСОБА_2, пообіцявши посприяти в подальшому у виготовленні технічного паспорта на житловий будинок в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", використовуючи особливі довірчі стосунки, не маючи в послідуючому наміру виконувати взяті по договору зобов'язання про надання правової допомоги, повторно, шляхом обману та зловживання довірою, отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в загальній сумі 3600 гривень, шахрайським шляхом заволодів вищевказаними грошовими коштами, які привласнив, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду на вищевказану суму.

По епізодах з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - визнано невинним та ОСОБА_1 виправдано у зв'язку недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 1 листопада 2016 року вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 8 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги обґрунтовує невмотивованістю та необґрунтованістю висновків суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляційної скарги прокурора про неприпустимість одночасного застосування двох різних інститутів права, зокрема звільнення від відбування покарання з випробуванням та відповідно до закону про амністію, що вважає такими, що взаємовиключними.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу, вважаючи постановлені судові рішення законними і обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги таперевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 190, частиною 2 статті 358 КК України, правильність кваліфікації його дій за ними, виправдання за окремими епізодами, призначене покарання, його розмір та вид, а також підстава для застосування закону про амністію в касаційній скарзі прокурором не оспорюються та не заперечуються.

Що стосується тверджень прокурора про невмотивованість та безпідставність одночасного застосування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та звільнення від відбування покарання на підставі закону про амністію, то колегія суддів вважає їх неспроможними.

Так, відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора та залишаючи незмінним вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність встановлених прямих заборон щодо одночасного застосування статі 75 КК України (2341-14) та акту амністії. При цьому, навів висновки суду першої інстанції, якими керувався під час обрання форми відбування засудженим покарання, а також вказав підставу для застосування закону про амністію та звільнення від відбування призначеного покарання - клопотання ОСОБА_1

Натомість, як слідує з доводів касаційної скарги, прокурор стверджує, що звільнення від призначеного покарання відповідно до акту амністії повинно відбуватися без призначення покарання та, застосовуючи акт амністії вимоги статті 75 КК України та покладені на засудженого обов'язки згідно зі статтею 76 цього Кодексу не скасовуються, що не ґрунтується на вимогах закону. Зокрема, звільнення особи на підставі акту амністії відбувається виключно після визначення розміру призначення покарання та форми його відбування.

Таким чином, перевіркою матеріалів кримінального провадження доводи касаційної скарги прокурора щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не підтвердилися.