розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргою прокурора тазасудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2016 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 квітня 2015 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1), раніше судимого 19 листопада1997 рокуза вироком цього ж суду за ст. 94 КК 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років (звільнений 20 серпня 2008 року умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 21день),

за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

за ч. 1 ст. 129 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому визначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком терміном на 1 рік та покладено на нього обов'язки згідно з пунктами 2, 3 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він

04 травня 2014 року приблизно03.00 год., знаходячись в будинку АДРЕСА_1 під час конфлікту на ґрунті побутових відносин погрожував своїй дружині ОСОБА_3 вбивством, нагадуючи їй про те, що раніше вже вчиняв вбивство, а тому потерпіла мала реальні підстави побоюватися реалізації щодо неї такої погрози, та одночасно умисно завдав їй численних ударів по обличчю, заподіявши легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16 липня 2015 року вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 квітня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою ВССУ від 02 лютого 2016 року ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 16 липня 2015 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ВирокомАпеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2016 року вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 квітня 2015 року в частині призначеного покарання ОСОБА_2 скасовано, призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України - 2 роки обмеження волі; за ч. 1 ст. 129 КК України - 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому визначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

У касаційних скаргах:

прокурор просить вирок апеляційного суду скасувати з підстав порушення кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що у вироку апеляційного суду не наведено мотивів та обґрунтування неможливості застосування до засудженого ст. 75 КК України;

засуджений просить вирок апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження направити на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на те, що призначене йому судом реальне покарання не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та даним про його особу внаслідок суворості. Вважає, що суд достатньою мірою не врахував позитивні характеристики, його багатомісячну роботу за кордоном на благо сім'ї, що це був єдиний конфлікт у сім'ї і звернення до міліції дружини мало місце за спонуканням її подруги, що спільний будинок дружина здала в оренду та заволоділа їхніми спільним грошима, позбавивши його права не тільки відшкодувати шкоду, але й засобу для власного існування (з цього приводу у суді триває розгляд цивільного позову у суді), а наявність попередньої судимості, на його думку, враховано судом безпідставно.

Від представника потерпілої - адвоката Радіоновича В.І. надійшли заперечення на касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_2, в якій він просить вирок Апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, заперечення прокурора щодо касаційних скарг прокурора і засудженого, доводи захисника на підтримку касаційної скарги засудженого і часткову підтримку касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що ці скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 129 КК України, за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за цим законом ніким не оспорюються, а тому у касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_2 покарання апеляційний суд попри відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, врахував й те, що обвинувачений вчинив відразу два кримінальні правопорушення, характер і спосіб їх вчинення, вину свою у вчиненні кримінальних правопорушень фактично не визнав і не розкаявся, раніше судимий за злочин проти життя та здоров'я особи, дані про його особу (офіційно не працевлаштований, характеризується негативно, неодружений, не має міцних соціальних зв`язків), а тому дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Така позиція апеляційного суду відповідає вимогам ст. 65 КК України, а також роз'яснень, які містяться в постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) .

У касаційній скарзі засуджений не наводить нових підстав, які б давали можливість пом'якшити призначене йому покарання, а усі наведені ним доводи були враховані апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги прокурора та представника потерпілої.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і відповідає вимогам статей 65- 67 КК України.

Вирок суду апеляційної інстанції належним чином обґрунтований і є таким, що відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду повно та всебічно розглянути провадження і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування вироку цього суду, як зазначено у касаційній скарзі прокурора, у провадженні не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Херсонської області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.