розглянула в судовому засіданні 19 вересня 2017 року в м. Києві касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1на вирок Миронівського районного суду Київської області від 1 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2016 року.

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 1 серпня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Фрунзе, республіки Киргизстан, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він з 1 червня по 7 червня 2015 року, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок чужого майна та корисливих мотивів, діючи умисно, з метою вчинення крадіжки організував, здійснив демонтаж та частково вивіз частину верхньої будови залізничної колії перегону "станції Рокитне - станції Тараща" з пікету № 8 чотирнадцятого кілометру по пікет № 4 п'ятнадцятого кілометру, що в межах території Рокитнянського району Київської області, чим заподіяв ПАТ "Укрзалізниця" матеріальну шкоду на загальну суму 475 665 грн. 13 коп., що є особливо великим розміром.

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну судових рішень у зв'язку невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок суворості. При цьому посилається на те, що судами не враховано у повній мірі особу засудженого та обставини вчинення злочину, в результаті чого йому призначено занадто суворе покарання. Просить застосувати щодо нього положення ст. 69 КК України та пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги засудженого про порушення щодо нього загальних засад призначення покарання та незастосування положень ст. 69 КК України, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, при призначенні засудженому покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про особу засудженого.

Так, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_1 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини, проте в силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, за місцем проживання характеризується негативно, одружений, але з дружиною не проживає. Також, судом враховано конкретні обставини кримінального провадження. Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання засудженому в ході судового розгляду не встановлено.

Врахувавши всі зазначені обставини в сукупності, у тому числі і ті на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі, суд обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та правильно призначив покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 185 КК України без застосування положень ст. 69 КК України.

На думку колегії суддів, суд призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання, вимог статей 65- 67, 69 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, всім обставинам кримінального провадження і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через його суворість, про що засуджений зазначає у своїй касаційній скарзі, не вбачається.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, п. 6 розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 1 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2016 року.