розглянула в судовому засіданні 18 вересня 2017 року у м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 червня 2017 року щодо ОСОБА_4,

Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 січня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця м. Лозова,

Харківської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 червня 2014 року за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 1 020 грн,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

За вироком суду, ОСОБА_4 30 жовтня 2015 року о 15.48 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні магазині "Каррі", що розташований за адресою: вул. Благовіщенська, 10, м. Лозова, Харківської області, повторно, таємно викрав кросівки "Т. Тассаrdi" вартістю 999 грн, завдавши ТОВ "КарріУкраїна" матеріальної шкоди на вказану суму.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Крім того, посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке убачає у невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, прийняв до уваги, що ОСОБА_4 раніше судимий, з 2014 року перебуває на обліку у лікаря нарколога та скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння.

Разом з тим враховуючи те, що ОСОБА_4 має на утриманні батька - інваліда 2 групи, і хоча офіційно не працевлаштований, однак працює за договором підряду, відсутність наслідків злочину матеріального характеру та обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального відбування покарання та застосували до нього положення ст. 75 КК.

Крім того, як убачається зі змісту ухвали, апеляційний суд, стверджуючи про правильність застосування судом першої інстанції до ОСОБА_4 положень ст. 75 КК, надав обґрунтовані відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора, які аналогічні доводам його касаційної скарги.

Свій висновок суд апеляційної інстанції переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Таким чином, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК і з наведеними в ній висновками, щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на те, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є достатньо умотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 цього Кодексу.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,

Відмовити прокурору, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 червня 2017 року щодо ОСОБА_4.