ОСОБА_1 на вирок Дружківського міського суду Донецької області від 30 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року,

За вироком Дружківського міського суду Донецької області від 30 березня 2016 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

за ч. 4 ст. 296 КК - на строк 6 років; за ч. 1 ст. 115 КК - на строк 15 років, а також за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді арешту на строк 5 місяців.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 17 років.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд постановлених щодо нього судових рішень в касаційному порядку.

22 травня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 через її невідповідність вимогам ст. 427 КПК було залишено без руху і надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків. Також засудженому було роз'яснено, що в разі не усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, в установлений строк така скарга повертається особі, яка її подала.

Засуджений ОСОБА_1 повторно звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою.

Проте, як видно зі змісту повторно поданої касаційної скарги, ОСОБА_1 знову не дотримався вимог ст. 427 КПК, недоліків, вказаних в ухвалі від 22 травня 2017 року не усунув.

Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, що подає скаргу.

Однак при повторному зверненні до суду касаційної інстанції наведених положень процесуального закону засуджений ОСОБА_1 не дотримався, оскільки, в поданій скарзі так і не навів доводів на обґрунтування необхідності скасування ухвали апеляційного суду на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 438 КПК, з огляду на положення статей 404, 412, 419 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції є судом права, відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Крім того, засуджений у повторно поданій касаційній скарзі, знову посилається на неповноту судового розгляду та надаючи свою оцінку доказам по суті заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Також, викладені у скарзі вимоги до суду касаційної інстанції не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Оскільки в установлений строк ОСОБА_1 не усунув недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, його скарга підлягає поверненню, що не позбавляє права повторно звернутися до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК (4651-17) , у межах строку на касаційне оскарження.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, п. 6 розділу XIІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 з усіма доданими до неї матеріалами повернути останньому.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.