ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Слов’янськ, Донецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 жовтня 2010 року за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 9 липня 2014 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за касаційною скаргою захисника Пікуліна Р.М., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням певних обов'язків передбачених ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 14 грудня 2016 року вирок місцевого судущодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано. Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

Захисник ПікулінР.М., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, у своїй касаційній скарзі, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та його особі внаслідок суворості. Вважає, що апеляційний суд при призначенні покарання засудженому не взяв до уваги наступні обставини: що засуджений вчинив злочин разом з іншою особою, не було встановлено хто був ініціатором вчинення кримінального правопорушення, не допитав свідків та потерпілу по даному кримінальному провадженню, чим на думку захисту обмежив право засудженого на об'єктивний розгляд справи в апеляційному порядку. Також зазначає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

На касаційну скаргу захисника від прокурора, яка приймала участь в розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, до суду надішли письмові заперечення.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 6 вересня 2015 року приблизно о 22 год. 35 хв., діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3, обвинувальний вирок щодо якого набув законної сили, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля двору будинку АДРЕСА_2 підійшов до ОСОБА_4 із-за спини та застосовуючи насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої наніс один удар долонею правої руки в область обличчя ОСОБА_4, від якого остання, не устоявши на ногах, впала на землю. Декілька разів штовхнувши потерпілу ногою в лівий бік, відкрито зірвав з лівого плеча жіночу сумку в якій знаходились особисті речі та грошові кошти ОСОБА_4, а ОСОБА_3 доводячи спільний з ОСОБА_1 протиправний умисел до кінця, наніс потерпілій шість ударів кулаком в обличчя та зірвав з її шиї золотий ланцюг та підвіску загальною вартістю 5015,00 грн. та також втік з місця вчинення злочину. Таким чином, потерпілій ОСОБА_4 була завдана матеріальна шкода на загальну суму 6665, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Деруна А.І., який не підтримав касаційну скаргу захисника та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 370 КПК України вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 цього Кодексу.

У відповідності до роз'яснень, що містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 15 травня 2006 року "Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" (v0001700-06) вирок апеляційного суду має відповідати тим же вимогам, що і вирок місцевого суду. Крім того, у ньому необхідно викласти зміст вироку суду першої інстанції та суть апеляції, та крім іншого, обґрунтування кваліфікації дій засудженого та міри призначеного покарання.

У статті 420 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:

необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Колегія суддів приходить до висновку, що зазначеним нормам кримінального процесуального закону та роз'ясненням вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 відповідає в повній мірі.

Так, не погодившись з вироком районного суду щодо ОСОБА_1, в частині призначеного йому покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України та з встановленням іспитового строку, прокурором було подано апеляційну скаргу, в якій порушувалось питання про винесення апеляційним судом свого вироку та призначенні ОСОБА_1 покарання, яке він має відбувати реально.

За правилами статей 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги, і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов'язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення, з урахуванням ст. 409 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження та змісту вироку вбачається, що апеляційний суд, задовольняючи апеляцію прокурора і постановляючи свій вирок дотримався вимог процесуального закону та призначив засудженому покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, що дає колегії суддів підстави зробити висновок про те, що апеляційна інстанція дотрималася вимог закону при винесенні свого рішення.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що відповідно до вимог кримінального закону при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Апеляційний суд взяв до уваги обставини, які були зазначені районним судом, але не в повній мірі ним були враховані, а саме, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів та підвищену суспільну небезпеку вчиненого винним.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що апеляційний суд не взяв до уваги вчинення засудженим злочину разом з іншою особою та не встановив хто був ініціатором вчинення кримінального правопорушення, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБА_3

Призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості злочину, всім обставинам справи і є необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначає захисник у касаційній скарзі, не вбачається, як і не вбачається обставин для пом'якшення покарання.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути дане кримінальне провадження і постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів по справі не виявлено.