розглянувши в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12015020210000081 за касаційними скаргами прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Літинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2016 року,

прокурора Ковальчука О.С.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Мірошника О.М.,

вироком Літинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, відповідно до статті 89 КК України є таким, що судимості не мав, засуджено за частиною 2 статті 121 КК України на 9 років позбавлення волі.

На підставі частини 5 статті 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати строк тримання під вартою від 4 березня 2015 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 залишено до набрання вироком законної сили.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 березня 2015 о 18 годин 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в житловому будинку по вул. Надії Курченко, 12 в смт. Літин Вінницької області, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, під час суперечки, яка виникла на підставі ревнощів, підійшов до своєї співмешканки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та завдав їй 2-3 удари долонями обох рук в голову, в наслідок яких остання впала на підлогу.

У подальшому ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, завдав ОСОБА_3, яка перебувала в горизонтальному лежачому на спині положенні, близько 5-6 ударів обома ногами, а саме п'ятою в тулуб та голову, що були небезпечними для життя потерпілої в момент заподіяння.

Крім того, ОСОБА_1, продовжуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, о 07 годині 30 хвилин 02 березня 2015 року, перебуваючи на території подвір'я домогосподарства по АДРЕСА_2, завдав приблизно 7 ударів правою ногою в правий бік тулубу, праву сідницю, праве стегно, після чого наніс приблизно 6 ударів правою ногою в лівий бік тулубу, ліву сідницю та ліве стегно сидячої на землі ОСОБА_3 У наслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2016 року вирок Літинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1 за частиною 2 статті 121 КК України залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції залишив невмотивованими свої висновки про безпідставність доводів апеляційних скарг засудженого та його захисника, в яких вказувалося на самоспричинення потерпілою тілесних ушкоджень внаслідок падіння, спричинення тілесних ушкоджень потерпілій свідком ОСОБА_4, який обмовив засудженого в судовому засіданні та мав особистий мотив на спричинення їй тілесних ушкоджень.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та закриття кримінального провадження за відсутності в його діях складу кримінального провадження, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України. Засуджений вказує на застосування до нього насильства в Літинському райвідділі для обмови себе під час допиту на досудовому слідстві, обмову його свідків та вважає непідтвердженим під час розгляду кримінального провадження факт нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілій, не дослідження обставин отримання потерпілою тілесних ушкоджень внаслідок падіння та походження тілесних ушкоджень, проведення повторної експертизи, поставити ряд питань перед експертами, а також зазначає про те, що свідки не були очевидцями події та про недотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи засудженого та його захисника, які підтримали касаційну скаргу засудженого та не заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, доводи прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, обговоривши доводи касаційної скарги таперевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як убачається зі змісту касаційної скарги засудженого, ним оскаржується невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що до повноважень суду касаційної інстанції не відноситься, у зв'язку з чим колегія суддів виходить з тих фактичних обставин, які встановлені судом першої інстанції.

Разом з цим, колегією суддів не встановлено будь-яких порушень вимог закону під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, так само як неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого за частиною 2 статті 121 КК України.

Зокрема, обставини спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, від яких вона померла, обґрунтовано підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_4, який був очевидцями сварки засудженого та потерпілої на ґрунті ревнощів та під час побиття засудженим останньої, ОСОБА_5, якого повідомлено потерпілою про її побиття саме засудженим, а також ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, котрі підтвердили правдивість показань ОСОБА_4 та засудженого під час проведення з ними слідчих дій та відобразили їх зміст.

Крім того, свідок ОСОБА_9 у своїх показаннях вказав на обставини постійного побиття засудженим потерпілої, оскільки знає їх досить добре.

Повідомлені свідками обставини стороною захисту не спростовано у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб, як то дотримання засади змагальності сторін у кримінальному провадженні, а тому їх правдивість у колегії суддів сумнівів не викликає.

Водночас, висновками судово-медичних досліджень встановлено причину смерті потерпілої, обсяг отриманих тілесних ушкоджень та відповідність показань свідка ОСОБА_4 та засудженого під час слідчих експериментів щодо обставин отримання потерпілою тілесних ушкоджень.

Натомість твердження засудженого щодо застосування до нього недозволених методів досудового розслідування під час перевірки в рамках порушеного кримінального провадження не виявлено та кримінальне провадження щодо таких обставин закрито. Тоді як нових обставин стороною захисту суду першої та апеляційної інстанцій не надано, а отже об'єктивно не підтверджено.

При тому, що додаткових роз'яснень експертних досліджень або повторне дослідження не потребується за наведених вище обставин.

Таким чином, колегія суддів не має причин вважати, що дії засудженого отримали неправильну кваліфікацію або судами не дотримано вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується тверджень прокурора та засудженого про невмотивованість висновку апеляційного суду, то вони колегією суддів визнаються неспроможними, як такі, що не відповідають дійсності за змістом апеляційних скарг, мотивувальної частини ухвали апеляційного суду та матеріалів кримінального провадження.

Відтак, касаційні скарги прокурора та засудженого задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Літинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2016 року

щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, котрий приймав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.