Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Широян Т.А.,

суддів Зубара В.В., Солодкова А.А.,

при секретарі Холявчуку А.А.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2016 року.

За цим вироком, залишеним апеляційним судом без змін, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який проживає в АДРЕСА_1, раніше судимого, а саме 23.01.2014 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст.185 КК до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Караганда, Казахстан, мешкає в АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, а останній раз13.10.2014 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 185 КК до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік визнано невинуватими у пред'явленому їм обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК та виправдано у зв'язку із недоведеністю вчинення ними цього злочину

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який проживає в АДРЕСА_3, раніше не судимого, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено на нього обов'язки згідно з пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 30 червня 2015 року приблизно о 11 год. прибув до будинку АДРЕСА_4 як об'єкт вчинення злочину, умисно, з корисливих мотивів шляхом пошкодження замків вхідних дверей квартири заздалегідь підготовленими для цього інструментами, проник до неї, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 29 777, 26 грн.

ОСОБА_2 і ОСОБА_1, які обвинувачувалися у вчиненні цього злочину за попередньою змовою з ОСОБА_3, було виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ними цього злочину, а надані стороною обвинувачення докази про їх причетність до злочину суд визнав недопустимими.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалені стосовно

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судові рішення у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Наголошує, що суд першої інстанції безпідставно визнав окремі докази щодо їх винуватості недопустимими, а апеляційний суд не виправив вказані помилки та сам допустив порушення ст. 419 КПК. Крім того вказує, що прокурором, в порядку ст. 403 КПК, було внесено доповнення до апеляційної скарги щодо безпосереднього дослідження доказів обвинувачення в суді апеляційної інстанції. Проте вказані доповнення залишені поза увагою апеляційного суду та не дослідженні в судовому засіданні, чим, на думку прокурора, допущено порушення вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора, який вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали провадження та викладені у касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК в касаційній скарзі не оскаржуються, не надійшло з цього приводу й касаційних скарг від інших учасників провадження, а тому в касаційному порядку ці висновки не переглядаються.

Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення. При залишенні скарги без задоволення в ухвалі суд повинен зазначити підстави, на яких її визнано необґрунтованою.

Як видно з апеляційної скарги прокурора та доповнення до неї, прокурор вважав безпідставним виправдання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і наводив доводи про те, що судове слідство у справі проведено неповно й однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються лише на показаннях засудженого ОСОБА_3, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судовому засіданні (стверджували, що крадіжку майна потерпілої вчинив ОСОБА_3 самостійно, а вони не були обізнані про його плани), що у справі не з'ясовано та не взято до уваги ряд обставин, які мають істотне значення для правильного її вирішення ( не дано належної оцінки протоколу огляду місця події від 30 червня 2015 року, який містить, в тому числі, дані про вилучення у останніх речей потерпілої та знаряддя злочину, а також показання ОСОБА_2, який детально описував квартиру потерпілої - до неї він, за твердженням у суді, не заходив і раніше там не був), стверджував, що в частині оцінки цього доказу суд поставився упереджено (безпідставно визнав цю процесуальну дію обшуком, хоча за своїм фактом вона не мала таких ознак), що право на захист ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушено не було, що їх огляд у відділку міліції здійснено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, що судом не дано належної оцінки висновкам трасологічної експертизи вхідних дверей, якою встановлено, що пошкодження дверного замка вхідних дверей мало місце із застосуванням вилучених у ОСОБА_2 інструментів.

Виходячи з цього, прокурор клопотав дослідити ці та інші заявлені в порядку ст. 404 КПК докази, та постановити вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні цього злочину та призначити їм покарання із застосуванням ст. 71 КК у виді реального позбавлення волі.

Матеріалами справи з'ясовано, що апеляційний суд під час її розгляду суті всіх зазначених в апеляційній скарзі прокурора доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, відповіді на них не дав і свого рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення належним чином не мотивував, зазначивши лише про правильність висновків суду першої інстанції щодо підстав виправдання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які прокурором фактично оспорювалися.

При цьому цей суд належним чином не мотивував, чому він відмовив у задоволенні клопотання прокурора про дослідження доказів в порядку ст. 404 КПК.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можна вважати обґрунтованою та законною, тому вона підлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати зазначені недоліки, ретельно перевірити доводи прокурора, викладені відповідно в апеляційній та касаційній скаргах, і постановити законне й обґрунтоване рішення відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 серпня 2016 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.