Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Квасневської Н. Д., Шибко Л. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М. В.,

прокурора Пантєлєєвої А. С.,

захисника КравчукаР. В.,

переглянула в судовому засіданні вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 09 листопада 2016 року за касаційною скаргою та доповненнями до неї засудженого ОСОБА_2

Вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Осташки, Хмельницької області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 300 000 грн.

Як встановлено судом, 07 лютого 2015 року, приблизно о 20.35 год., ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в порушення п.2.9(а); п.1.3; п.1.10; ч.1 п.1.5; п.2.3.(б); п.12.1; п.12.2. ПДР (1306-2001-п) , керуючи автомобілем "MITSUBISHI Lancer",р.н. НОМЕР_1, рухався по автодорозі "Хмельницький - Голосків" у напрямку с. Масівці Хмельницького району. При проїзді плавного повороту ліворуч на 8 км + 200 м вищевказаної дороги, а саме: в радіусі 30 м від електроопори № 243, що розташована за координатами 49*21'49'' Пн. Широти, 27*11'45'' Сх. Довготи, ОСОБА_2 здійснив частково виїзд на праве узбіччя, втратив контроль над керуванням автомобілем, допустив занос автомобіля на зустрічний напрямок руху, ліве узбіччя та лівий кювет, де відбулося перекидання та зупинка транспортного засобу.

Порушення ОСОБА_2 ПДР (1306-2001-п) призвело до дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої пасажир ОСОБА_6, що знаходився на передньому сидінні автомобіля під керуванням обвинуваченого, отримав тілесне ушкодження у виді: закритої тупої травми грудної клітини, крововиливу передньої поверхні грудної клітини зліва, переломів лівої ключиці та 2-5 ребер зліва по середнє-ключичній лінії, 3-8-го ребер по лівій передній аксілярній лінії, 3, 4 ребер справа по середнє-ключичній лінії зліва, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення та перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням смерті.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень через істотне порушення судами вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, та просить направити справу на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свої вимоги засуджений зазначає, що вирок суду є необґрунтованим та незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що суд безпідставно зазначив про те, що він не працює, оскільки в січні 2017 року його було прийнято на роботу. Наголошує, що суд не врахував, що на його утриманні знаходиться дружина, якій встановлено інвалідність та на момент апеляційного розгляду у нього народилася дитина. Зазначає, що посилання у вироку на те, що останній не визнав свою вину у вчиненому злочині не відповідає дійсності. Стверджує, що на даний час він відшкодував потерпілій моральну шкоду вже більше як на третину. Вважає, що у мотивувальній частині вироку не зазначено суттєві обставини щодо місця ДТП, дорожніх умов, наслідків ДТП. Стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК та не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги його захисника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав доводи касаційної скарги засудженого, та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Свій висновок щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку.

Такий висновок відповідає наведеним у вироку: показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, про те, що в момент ДТП вони перебували в автомобілі, і вказували, що автомобіль "занесло", в результаті чого він перекинувся та придавив потерпілого ОСОБА_6; протоколу огляду місця події, план-схеми до нього з таблицями ілюстрацій на якому відображено місце вчинення ДТП, розташування автомобіля "MITSUBISHI Lancer" р.н. НОМЕР_1, та виявлено труп ОСОБА_6; висновку токсикологічного дослідження крові № 158 від 17 лютого 2015 року, згідно якого у крові ОСОБА_2 виявлено етанол в концентрації 3,314%, що підтверджує те, що ОСОБА_2 під час керування автомобілем перебував в стані алкогольного сп'яніння; висновку експерта № 73 від 08 лютого 2015 року про те, що причиною смерті ОСОБА_6 стала закрита тупа травма грудної клітини (крововилив передньої поверхні грудної клітини зліва, переломи лівої ключиці та 2-5 ребер зліва по середнє-ключичній лінії, 3-8 ребер по лівій передній аксілярній лінії, 3-4 ребер справа по середнє-ключичній лінії зліва); висновку судової автотехнічної експертизи № 77А від 25 березня 2016 року, відповідно до якого при заданих слідством обставинах пригоди, за умов відсутності причин втрати керованості автомобіля під час руху, незалежних від дій водія ОСОБА_2, він мав можливість уникнути скоєння ДТП (запобігти з'їзду з автодороги) за умови виконання вимог ПДР (1306-2001-п) ; довідки Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області № 1845 від 09 грудня 2015 року, відрізок дороги, на якому сталася ДТП, знаходиться в межах населеного пункту с. Богданівці та радіус кривої становить значно більше 150 м, тому згідно ДСТУ дорожні знаки не встановлюються, радіус кривої не замірюється і до дислокації дорожніх знаків та паспорту автодороги не заноситься.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, допустимості й належності, а тому суд правильно обґрунтував ними обвинувачення засудженому ОСОБА_2 та правильно, визнавши його винуватим, кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому, суд обґрунтовано, з наведенням належних мотивів, правильно відхилив доводи засудженого та його захисника щодо відсутності його вини у вчиненому злочині та з наведенням ґрунтовних мотивів відхилив докази і спростував обставини, на які вони посилалися під час досудового розслідування та судового розгляду.

Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373- 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд переглянув вирок суду першої інстанції та з наведенням ґрунтовних мотивів визнав висновок суду щодо доведеності вини та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК правильним і переконливо мотивував це в ухвалі. Вважати цей висновок необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки засуджений порушив правила дорожнього руху, які стали причиною дорожньо-транспортної пригоди за наслідками якої потерпілий ОСОБА_6, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, що знаходиться у прямому причинному зв'язку між діяннями засудженого та наслідками злочину.

Отже, підстав вважати ОСОБА_2 необґрунтовано засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів не вбачає.

Що стосується покарання, то воно призначено ОСОБА_2 у відповідності до вимог статей 50, 65 КК з врахуванням усіх обставин справи, в тому числі і тих, на які посилається засуджений. З висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині погоджується і колегія суддів, оскільки призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність які, відповідно до ст. 438 КПК, були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, при перегляді судових рішень в касаційному порядку, не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженогоне вбачається.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 09 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.