розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2017 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 та захисника Іванової П.В. на вирок Болградського районного суду Одеської області від 4 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 серпня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160270000824.

Вироком Болградського районного суду Одеської області від 4 березня 2015 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на нього певних обов'язків.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 442 грн. 26 коп., витрати на лікування потерпілого ОСОБА_7 на користь держави в особі Болградської центральної районної лікарні в розмірі 599 грн. 17 коп., на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 1664 грн. 75 коп. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 серпня 2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Жукова О.В.,

У касаційній скарзі захисник та засуджений, не оскаржуючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій останнього, просять змінити судові рішення в частині призначеного ОСОБА_5 додаткового покарання, а саме виключити призначення останньому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. При цьому зазначають, що здійснення ОСОБА_5 сільськогосподарської трудової діяльності пов'язане з необхідністю постійного керування транспортними засобами.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 13 серпня 2014 року близько 21 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки "HYUNDAI ACCENT", реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та рухаючись по вул. Миру, 11 в с. Криничне Болградського району Одеської області, в порушення п.п. 1.5, 10.1, 11.3, 12.1, п/п "б" п. 2.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , виїхав на зустрічну смугу та на узбіччі вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, в результаті чого останньому було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого та захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій в касаційній скарзі не оспорюються, а доводи касаційної скарги засудженого та захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого є необґрунтованими.

Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5 та призначаючи йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік, суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, те, що відповідно до вимог ст. 12 КК, вчинений ним злочин, відноситься до злочинів невеликої тяжкості. При цьому суд врахував також і особу ОСОБА_5, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, працює, так і обставину, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_5 є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення, про що йдеться у касаційній скарзі засудженого та захисника, колегія суддів не вбачає.

Крім того, суд першої інстанції навів у вироку підстави, з яких призначив факультативне додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, а суд апеляційної інстанції визнав висновки суду першої інстанції в цій частині обґрунтованими.

За таких обставин апеляційний суд, умотивувавши свої висновки у відповідності до вимог ст. 419 КПК України, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції, а доводи засудженого та захисника на спростування вищезазначених висновків не переконливі та недостатні.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 438 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) колегія суддів

Вирок Болградського районного суду Одеської області від 4 березня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 серпня 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та захисника Іванової П.В.- без задоволення.