розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 вересня 2017 року матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050630001502 за касаційною скаргою захисника Шагєєва О.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 17 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2016 року.

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 17 травня 2016 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Оріхове Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

- за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 406 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання до покарання за вказаним вироком невідбутого покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2014 року у виді позбавлення волі на строк 1 рік, остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішено питання речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально описаних у вироку ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за: закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині; порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося у завданні побоїв та вчиненні іншого насильства, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, ОСОБА_2 будучи наказом командира військової частини - польова пошта В6266 № 108 від 25 липня 2015 року зарахованим до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення та призначеним на посаду номер обслуги протитанкового кулеметного взводу третьої мотопіхотної роти, маючи військове звання "солдат", 03 жовтня 2015 року близько 04.00 год. повинен був заступати у патруль по охороні взводного опорного пункту військової частини - польова пошта В6266, що знаходиться поблизу с. Чермалик Волноваського району Донецької області та змінити з позиції цієї ж військової частини ОСОБА_3

Проте, у зазначений час солдат ОСОБА_2 до місця несення служби не заступив та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння спав у бліндажі зазначеного військового формування.

З метою забезпечення своєчасного заступання ОСОБА_2 до наряду, у бліндаж зайшов солдат ОСОБА_4 та став будити ОСОБА_2 Між ними почався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_2, будучи невдоволеним діями ОСОБА_4, з яким у відносинах підлеглості не перебуває, дістав з правої бокової кишені штанів форменого одягу складний ніж, клинком якого завдав побої та вчинив інше насильство, зокрема, наніс безліч ударів в ділянку розміщення життєво-важливих органів - грудної клітки та черевної порожнини та таким чином спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких, що спричинило тяжкі наслідки, однак з причин, що не залежали від його волі, свої злочинні наміри не довів до кінця, оскільки ОСОБА_4 своєчасно була надана перша медична допомога.

У касаційній скарзі захисник Шагєєв О.Р. просить скасувати постановлені відносно ОСОБА_2 судові рішення і призначити новий розгляд суді першої інстанції. Захисник не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_2, оскільки вважає, що у останнього не було умислу на позбавлення життя потерпілого і він діяв з метою необхідної оборони від неправомірних дій останнього. Також наводить доводи щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання касаційних вимог, думку прокурора, який вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та доведеність обвинувачення за ч. 3 ст. 406 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Захисник не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, посилаючись на відсутність у останнього умислу на позбавлення життя потерпілого.

Колегія суддів звертає увагу, що аналогічні доводи були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанції та не знайшли свого об'єктивного підтвердження.

Місцевий суд врахувавши, що здійснені ОСОБА_2 дії не відповідали небезпечності посягання та обстановці, яка склалася, так як у засудженого була можливість відвернути або припинити таке посягання із заподіянням явно меншої шкоди та він усвідомлював таку можливість. Характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених ОСОБА_2 локалізація ножових поранень, механізм їх спричинення - в сукупності свідчили про наявність у останнього прямого умислу на позбавлення життя потерпілого. Це підтвердилось також і тим, що засуджений використовував знаряддя злочину - ніж, яким наніс велику кількість ударів у місця розташування життєво-важливих органів. Крім того, наявність умислу у ОСОБА_2 підтвердилась і його поведінкою після заподіяння ножових поранень, оскільки останній залишив потерпілого на місці події, не надавши будь-якої допомоги та втік.

Оцінюючи всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність кваліфікації дій засудженого саме як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Крім того, аналогічні доводи захисник наводив у його апеляційній скарзі та вони правильно визнані судом безпідставними. Такого висновку зазначений суд дійшов виходячи із сукупності досліджених в судовому засіданні доказів враховуючи динаміку виникнення та подальшого розвитку конфлікту між засудженим та потерпілим, який, як встановлено в ході судового розгляду, був розпочатий та нав'язаний саме ОСОБА_2, знаряддя злочину, способу, механізму утворення та локалізації тілесних ушкоджень у потерпілого, кількості нанесених ударів ножем із значною силою в життєво важливі органи. Враховуючи наявні у справі докази, в тому числі й показання самого ОСОБА_2 про розвиток конфлікту та ситуації, в якій він знаходився і діяв та мав усі об'єктивні підстави уникнути загострення конфлікту, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування ст. 36 КК України.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду та зазначеними мотивами його прийняття і вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляції захисника ухвала апеляційного суду, відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Таких порушень кримінального процесуального закону, які були б істотними чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, як про це ставить питання сторона захисту у своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIIІ від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника Шагєєва О.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Волноваського районного суду Донецької області від 17 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.