розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора та засудженої ОСОБА_2 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 14 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2016 року.

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 14 грудня 2015 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2016 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку м. Чугуєва Харківської області, яка проживає в цьому ж місті на АДРЕСА_1 ( зареєстрована на АДРЕСА_3), таку, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за те, що вона 27 квітня 2014 року приблизно о 20:40 год., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння за адресою: АДРЕСА_2, в ході побутового конфлікту на ґрунті особисто неприязних відносин з метою умисного позбавлення життя ОСОБА_3 схопила зі столу кухонний ніж та умисно завдала ним потерпілому удар в життєво важливий орган - передню поверхню грудної стінки праворуч, проникаюче в плевральну порожнину з пошкодженням легенів. Після цього

ОСОБА_2 свої протиправні дії припинила, оскільки вважала, що довела свій злочинний умисел до кінця, а також через те, що до кімнати зайшов власник квартири - ОСОБА_4, який негайно викликав швидку допомогу. Згідно висновку судово-медичної експертизи №174-Чт/14 від 06.07.2014 року ОСОБА_3 поступив в медичний заклад 27.04.2014 року в 20:53 год., де у нього встановлено наявність кровоточивої колото-різаної рани по передній поверхні грудної стінки праворуч на рівні 4-го міжребер`я по средньоключинній лінії, проникаюче в праву плевральну порожнину.

Після проведення реанімаційних заходів ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 Причиною смерті стало колото-різане поранення передньої поверхні грудної стінки праворуч, проникаюче в плевральну порожнину з пошкодженням легенів, що супроводжувалося масивною крововтратою, яке ускладнилось в клінічному перебігу набряком легенів.

У касаційних скаргах:

- прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме через порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК (залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення в ухвалі суду не зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою). Крім того, прокурор посилається на невідповідність призначеного засудженій покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі засудженої внаслідок м`якості.

- засуджена ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. У доповненні до касаційної скарги засуджена свої вимоги змінила, просить скасувати ухвалені стосовно неї судові рішення й провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу злочину. Стверджує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження і спростовує свою причетність до вчинення злочину. Зазначає, що під час досудового розслідування до неї застосовувалися недозволені методи слідства, а також було порушено її право на захист, оскільки судом відхилено її клопотання про залучення приватного адвоката. Вказує, що вирок суду про її винуватість нічим не обґрунтований, а її доводи про невинуватість нічим не спростовані.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора та засудженої, захисника та засуджену, які просили задовольнити касаційну скаргу засудженої з внесеними до неї доповненнями, та просили частково задовольнити касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг прокурора та засудженої, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог статей 373, 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку викладається формулювання обвинувачення, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотиви кримінального правопорушення, а також наводяться докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Тобто суд повинен дати аналіз усіх зібраних у справі доказів і свої висновки щодо такої оцінки викласти у вироку в точних та категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину повинно полягати у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак кримінального правопорушення, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом і у формулюванні висновку про їх відповідність.

При розгляді цього кримінального провадження згаданих вимог кримінального процесуального закону суд не дотримався.

Виходячи зі змісту ст. 351 КПК України допит обвинуваченого в судовому засіданні є обов'язковим. При цьому, виконуючи цю процесуальну дію, суд повинен вчинити певні дії, зокрема, роз'яснити положення ст. 63 Конституції України та п. 2 ст. 18 КПК.

Як свідчать дані журналу судового засідання від 09 жовтня 2014 року (ас.38), ОСОБА_2 погодилася давати свідчення з приводу пред'явленого їй обвинувачення після допиту потерпілої, свідків і суд, з'ясувавши думку всіх учасників судового розгляду, визначив обсяг доказів та порядок їх дослідження (вирішено допитати потерпілу, свідків, дослідити матеріали кримінального провадження, допитати обвинувачену).

Як убачається з досліджених матеріалів кримінального провадження, зокрема наявних журналів судового засідання, допит обвинуваченої в порядку ст. 351 КПК не проводився. Свою позицію щодо пред'явленого обвинувачення вона частково пояснювала при допиті свідків у справі.

Аналіз аудіозаписів перебігу судового засідання свідчить про те, що позицію обвинуваченої у вироку суд виклав саме на підставі її показань при допиті потерпілої та свідків, а не на підставі її показань, даних суду в порядку ст. 351 КПК України, що колегія суддів розцінює як порушення її права на захист.

Визнаючи ОСОБА_2 винною за ч. 1 ст. 115 КК суд послався на:

- показання свідка ОСОБА_4, який не був очевидцем злочину, а лише побачив, коли увійшов у кімнату, в руках ОСОБА_2 ніж зі слідами крові та потерпілого, на одязі якого були сліди крові;

- показання свідків - працівників лікарні, до якої було доправлено потерпілого ОСОБА_3, яким стало відомо про те, що ножове

поранення йому спричинила знайома жінка, ідентифікувати яку він відмовився;

- аналогічні показання працівника міліції - о/у Чугуївського РВ УМВС України в Харківській області Калугіна С.П.;

- дані протоколів огляду місця події від 27 та 28 квітня 2014 року, та від 30 квітня 2014 року (ас.7-12, 13-14, 16-17);

- пояснення судово-медичного експерта ОСОБА_6щодо показань обвинуваченої ОСОБА_2, наданих під час слідчого експерименту;

- висновки судово-медичної експертизи щодо кількості виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, їх локалізацію, механізм утворення та ступінь тяжкості, а також про причини смерті останнього (ас. 128-131);

- висновки дактилоскопічних та судово-імунологічних експертиз, якими встановлено - виявлені на предметах посуду на місці злочину та на ножі (знарядді злочину) сліди пальця руки належать ОСОБА_2, а похродження виявлених на цьому ножі та на одязі обвинуваченої слідів крові від потерпілого ОСОБА_3 не виключається (ас. 128-131, 137-139, 147, 154-156, 163-165, 172-175, 181-182, 191-196).

Разом з тим, ОСОБА_2, спростовуючи під час допиту потерпілої, свідків свою причетність до спричинення ОСОБА_3 будь яких тілесних ушкоджень, не заперечувала, що перебувала разом з потерпілим та свідком ОСОБА_4 у квартирі останнього, користувалася ножем для приготування їжі, а також іншим посудом, що всі разом вживали спиртні напої, вказувала, що саме ОСОБА_4 її обмовляє, оскільки цей злочин вчинив він, що органи досудового розслідування належним чином це не перевірили, заявляла про тиск з боку працівників правоохоронних органів, зверталася з такою заявою до прокурора.

ЇЇ доводи суд належним чином не перевірив і у вироку не спростував, а наведені у вироку докази винуватості ОСОБА_2 суперечливі.

Потерпілий на досудовому слідстві не допитувався, хоча за показаннями свідків - лікарів був у стані, придатному для спілкування, на причетність ОСОБА_2 до злочину не вказував.

Відповідно до показань цих же свідків, потерпілий вказував на те, що ножове поранення йому спричинила знайома жінка, тоді як відповідно до запису "Спеціального журналу обліку осіб, які звернулися до медичної установи з тілесними ушкодженнями кримінального характеру", який долучений до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_3 поступив до відділення екстреної медичної допомоги і зазначено причину - "приблизно о 20.00 год. 27 квітня 2014 року його вдарили гострим предметом в груди" (т. 2 ас. 54) - ідентифікація особи за статевою належністю відсутня.

Протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 в судовому засіданні не досліджувався, тоді як з приводу цього доказу обвинувачення судом допитаний експерт, який дійшов висновку про часткову відповідність показань обвинуваченої під час слідчого експерименту за її участю (за виключенням глибини ранового каналу).

Перевірити доводи ОСОБА_2 про те, що удар потерпілому нанесений із значною силою (за її твердженням чоловіком), до того ж шульгою, неможливо, оскільки висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_3, на який суд послався як на доказ винуватості ОСОБА_2 в умисному вбивстві останнього (ас. 128-131), у повному обсязі відсутній (з 7 аркушів цього висновку в матеріалах справи міститься лише остання сторінка - ас. 131).

Крім того, в суді першої і апеляційної інстанції ОСОБА_2, заперечуючи свою причетність до вбивства ОСОБА_3 та стверджуючи про те, що цей злочин вчинено іншою особою, і що у своїх показання на досудовому слідстві вона змушена була себе обмовити, оскільки стосовно неї чинився тиск (в матеріалах справи є відповідні заяви ОСОБА_2, направлені прокурору - ас.131-132 т. 2), вона наводила ряд доводів.

Разом з тим судом а ні першої, а ні апеляційної інстанцій жодних доказів з метою перевірки такої заяви засудженої не досліджувалося, а також не давалося доручень прокурору для перевірки.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляцію засудженої

і її захисника, на наведені порушення уваги не звернув, всупереч вимогам ст. 419 КПК не навів у своїй ухвалі відповідних мотивів такого рішення, лише зазначив, що винуватість ОСОБА_2 доведено і послався на ті ж докази, що й суд першої інстанції, достовірність яких було оскаржено в апеляційних скаргах засудженої та її захисника.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок і ухвала суду щодо ОСОБА_2 постановлені з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що не дає можливості дійти однозначного і об'єктивного висновку про правильність застосування кримінального закону та призначення покарання, а тому вони підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого слід ретельно перевірити як доводи поданих у справі апеляційних скарг, а також доводи, викладені у касаційній скарзі з доповненнями засудженої і постановити у справі законне та обґрунтоване рішення.

В зв'язку з наведеним ОСОБА_2 підлягає звільненню з місць позбавлення волі.

Керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 14 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.