розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 вересня 2017 року касаційну скаргу заступника прокурора на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 1 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013060040002419.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 5 серпня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця м. Житомира, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 21.11.2013 Богунським районним судом м.Житомира за ч.2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом 2 років, 13.06.2014 Корольовським районним судом м. Житомира звільнення від покарання у виді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки скасовано та направлено в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання,

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді 6 місяців арешту;

- за ч.1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2013 року, остаточно визначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 1 листопада 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 змінено та ухвалено вважати ОСОБА_5 засудженим: за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком суду та за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2013 року призначено ОСОБА_5 покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі. Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.1 ст. 296 КК України на 6 місяців арешту; за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 вважати засудженим до покарання, призначеного судом першої інстанції - на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2013 року та за сукупністю вироків ОСОБА_5 вважати засудженим до покарання, призначеного судом першої інстанції у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 18 липня 2015 року по 1 листопада 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Матюшевої О.В.

У касаційній скарзі прокурор просить змінити ухвалу апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що судом апеляційної інстанції двічі приєднано ОСОБА_5 невідбуту частину покарання за вироком Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2013 року.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 07.09.2013 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 відчинив хвіртку даного подвір'я, яка була незамкнена та проник на подвір'я вказаного домогосподарства звідки таємно викрав мопед марки "Italjet Formula 2955" реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 7500 грн.

Крім цього, ОСОБА_5 09.03.2015 о 22:30 годині перебуваючи неподалік продуктового магазину за адресою: м. Житомир, вул. Саєнка, 4 безпричинно з хуліганських спонукань, зневажаючи загальноприйнятими правилами та нормами поведінки у суспільстві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалість, вступив в словесний конфлікт з ОСОБА_7 та грубо порушуючи громадський порядок тримаючи в руці металеву біту, наніс нею останньому удар по голові, в результаті чого були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не є небезпечним для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я та тілесні ушкодження які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав частково касаційну скаргу прокурора, просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та кваліфікація його дій в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання є необгрунтованими.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10 грудня 2004 (v0018700-04) року., № 8 від 12 червня 2009 року (v0008700-09) та № 11 від 6 листопада 2009 року (v0011700-09) ), коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші-після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК України; спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього-за правилами ч. 4 ст. 70 КК України; потім-за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно- за сукупністю вироків.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 296 КК України, одне з яких він вчинив до, а два інші - після постановлення попереднього вироку від 21.11.2013 року яким його було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням протягом 2 років.

Разом з тим, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13.06.2014 року звільнення від покарання у виді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки скасовано і ОСОБА_5 направлено до місць позбавлення волі для відбування призначеного покарання.

Таким чином, апеляційний суд правильно змінив вирок місцевого суду та призначив ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України.

Отже, на думку колегії суддів, в процесі судового розгляду по кримінальному провадженню істотних порушень які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або правильність застосування кримінального закону не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів