Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Єлфімова О. В., Квасневської Н. Д.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

прокурора Дронової І. С.,

переглянула в судовому засіданні ухвалуАпеляційного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2017 року за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді першої інстанції щодо ОСОБА_1

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2016 року, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Добровляни Івано-Франківськоїобласті, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 240 КК до покарання у виді штрафу у розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн.

Речовий доказ автомобіль марки "Камаз 4310", реєстраційний номер НОМЕР_1 повернуто власнику ОСОБА_1

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, 02 вересня 2016 року, приблизно о 09.00 год., з метою незаконного видобування корисних копалин піщано-гравійної сировини-гравію, використовуючи автомобіль марки "Камаз 4310", д.н.з. НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить йому, приїхав на берег річки Лімниця, що між населеними пунктами с. Добровляни та с. Підмихайля Калуського району Івано-Франківської області.

Перебуваючи в даному місці, ОСОБА_1 за допомогою маніпулятора марки "ATLAS 110.1", встановленого на згаданому автомобілі, здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення з русла річки Лімниця, що між населеними пунктами с. Добровляни та с. Підмихайля Калуського району, а саме піщано-гравійної сировини - гравію, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" (827-94-п) відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення, та без наявності відповідних дозвільних документів навантажив дану сировину на кузов автомобіля марки "Камаз 4310" д.н.з. НОМЕР_1, в кількості 8,225 м.куб., чим здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та про направлення справи на новий апеляційний розгляд. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ч. 2 ст. 419 КПК. Стверджує, що суд в порушення вимог ч. 9 ст. 100 КПК безпідставно повернув автомобіль "Камаз 4310" його власнику, оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення за допомогою автомобіля "Камаз 4310", тобто останній використовувався як знаряддя злочину. Вважає, що автомобіль підлягає конфіскації в дохід держави. Стверджує, що призначене ОСОБА_1 покарання у мінімальному розмірі не повною мірою відповідає особі засудженого та тяжкості злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно зі статтями 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою й вмотивованою.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону апеляційним судом не дотримано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор не погоджуючись із вироком районного суду, подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про скасування вироку суду та постановлення нового вироку у зв'язку з необхідністю призначення засудженому більш суворого покарання, а також стверджував про обов'язкову конфіскацію речового доказу - автомобіля.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого суду, вказавши на те, що рішення про конфіскацію таких речових доказів може бути прийнято лише за умови, що вони визнані знаряддями злочину органами досудового слідства чи судом.

Однак із такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись, оскільки вони суперечать положенням процесуального закону, а саме ст. 98 КПК відповідно до яких речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що постановою слідчого від 2 вересня 2016 року автомобіль марки "Камаз 4310" д.н.з. НОМЕР_1, на якому встановлений маніпулятор із ковшем, визнано речовим доказом, а постановою слідчого від 5 вересня 2016 року накладено арешт на зазначений автомобіль, оскільки на ньому збереглися сліди вчинення кримінального правопорушення.

Вирішення питання про долю речових доказів та спеціальну конфіскацію врегульовано положеннями п. 9 ст. 100 КПК, відповідно з якими суд, під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, майно, яке використовувалося як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, конфіскується, крім випадків, коли власник не знав і не міг знати про його незаконне використання.

Вироком суду установлено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, використовуючи свій автомобіль марки "Камаз 4310" д.н.з. НОМЕР_1, на якому встановлений маніпулятор із ковшем, шляхом завантаження на нього корисних копалин загальнодержавного значення.

Отже, висновки апеляційного суду про неможливість конфіскації зазначеного автомобіля є неспроможними, оскільки положення зазначеного процесуального закону не передбачають необхідності визнання предмету знаряддям злочину в ході досудового розслідування, а долю речових доказів (у тому числі й питання щодо належності їх до знарядь злочинів) вирішує суд під час ухвалення рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, після чого постановити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.

Якщо за наслідками цього розгляду суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині за тих самих обставин та тих самих даних про особу винного, то необхідності призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433- 436, 438 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 січня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.