розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 24 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170040002036, за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

засудженого ОСОБА_5,

захисника ПолунінаВ.М.,

Згідно із зазначеним вироком, ОСОБА_5засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено цивільний позов та долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок районного суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 24 червня по 22 листопада 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Також зазначеним вироком засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого на підставі статей 75, 76 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржуються .

Засуджений ОСОБА_8 просить зазначені судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує про невідповідність вироку вимогам статей 370, 374 КПК у зв'язку з тим, що в обвинуваченні визнаному судом доведеним не зазначено мотиву кримінального правопорушення. Крім того, судом не прийнято до уваги показання потерпілого ОСОБА_9 наданих ним під час досудового слідства та не з'ясовано причини за яких він постійно їх змінював. Зазначає про навмисне спотворення судом викладених у вироку доказів, зокрема показань засудженого ОСОБА_7 та показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Вказує на порушення його права на захист, яке убачає у безпідставній відмові в дослідженні доказу сторони захисту - запису розмови у якій ОСОБА_7 визнає, що оговорив його внаслідок застосування співробітниками правоохоронних органів методів фізичного впливу. Вважає, що судом апеляційної інстанції не дотримано вимог ст. 404 КПК під час перегляду кримінального провадження в апеляційному порядку.

Згідно з вироком суду, 30липня 2015 року о 01.00 год, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, знаходячись біля спортивного майданчика юридичної академії, що по вул. Леніна у м. Полтава, побачивши потерпілого ОСОБА_9, наздогнали його перед перехрестям з провулком Першотравневим, де з метою заволодіння належним йому мобільним телефоном марки "Самсунг" моделі А3, ОСОБА_5 для подолання можливого опору обхопив потерпілого руками за тулуб та праву руку, сковуючи тим самим його рухи та викрутив руку. В цей час ОСОБА_7 вихопив з руки ОСОБА_9 належний йому мобільний телефон з двома сім-картками, з яким обидва зникли з місця пригоди і розпорядилися на влавний розсуд, задавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 3 221 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 та захисника Полуніна В.М. на підтримку касаційної скарги, думку прокурора, яка заперечила проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_5увідкритому викраденні чужого майна за попередньою змовою групою осіб та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186 КК судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК наведено докладні мотиви. Оцінка доказів відповідно до вимог ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, що постановив вирок.

Матеріали провадження свідчать, що суди першої і апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Мотивуючи висновок про винуватість засудженого ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна за попередньою змовою групою осіб, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання засудженого ОСОБА_7, який визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за участю ОСОБА_5, показаннями потерпілого ОСОБА_9, який детально розповів за яких обставин засуджені вкрали у нього мобільний телефон і у чому полягала роль кожного з співучасників, свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які повідомили про обставини збуту належного потерпілому мобільного телефону, а також протоколами огляду місця події, протоколами пред'явлення особи для впізнання, висновком експерта, тощо.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Твердження засудженого ОСОБА_5 про спотворення судом показань засудженого ОСОБА_7 не відповідають дійсності, оскільки згідно аудіозапису зафіксованому на технічному носії інформації, останній повністю визнав свою вину, підтвердив обставини викладені в обвинуваченні, у тому числі щодо співучасті вчинення ним злочину разом з ОСОБА_5

Не викликають жодних сумнівів в колегії суддів показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, оскільки кожний із них окремо повідомив відомості щодо обставин за яких вони приймали участь у збуті мобільного телефону викраденого засудженими у потерпілого ОСОБА_9, і які у сукупності з іншими доказами винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повноцінно відтворюють обставини скоєння ними злочину.

Що стосується запису розмови, зафіксованому на флеш-накопичувачі, який на думку засудженого ОСОБА_5, являється доказом його невинуватості, то колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду з цього приводу, оскільки факт цього запису сам по собі жодним чином не спростовує його вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні. Тим більше, що показання засудженого ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо ролі ОСОБА_5 у злочині, не були єдиним і вирішальним доказом вини останнього на які спирався у своїх висновках суд. При цьому про застосування недозволених методів слідства ОСОБА_7 не заявляв в судових засіданнях, а в суді апеляційної інстанції, як свідчить аудіозапис на технічному носії інформації, його захисник мотивовано спростував ці твердження.

Таким чином, сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК у співучасті із ОСОБА_7 Вирок суду першої інстанції достатньо умотивований та відповідає вимогам ст. 374 КПК.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи апеляційних скарг, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність його правової кваліфікації. На усі доводи апеляції, які аналогічні доводам його касаційної скарги, надані обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Покарання засудженому ОСОБА_14 судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження ним нових злочинів.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону органами досудового розслідування, судами першої та апеляційної інстанції у кримінальному провадженні не виявлено, тому законних підстав для скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_14 судових рішень за доводами його касаційної скарги, колегія суддів не убачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, колегія суддів

Вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 24 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 листопада 2016 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.