Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів: Квасневської Н. Д., Шибко Л. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гапона В. О.,

прокурора Руденко О. П.,

переглянула в судовому засіданні вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1

Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції, засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого,

за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, 01 вересня 2016 року, в період часу з 13.00 год. до 18.00 год., точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в гостях в квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з крісла, що знаходилося у вказаній квартирі, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки "SonyXperia V" LT25i, вартістю 4280,07 грн., що належить ОСОБА_3, чим завдав потерпілій матеріальний збиток на вказану суму.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про зміну судових рішень, оскільки суд призначив засудженому покарання без урахування положень ст. 69-1 КК України. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд, призначаючи покарання засудженому, не повною мірою врахував дані про особу останнього та обставини, які пом'якшують покарання та призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, що перевищує дві третини максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією даної статті. Стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК та не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав доводи касаційної скарги та просив судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК та кваліфікацію дій за цим законом, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд, призначаючи покарання засудженому за ч. 2 ст. 185 КК, не врахував у повній мірі положень зазначеного закону та призначив покарання без належного (хоча ці обставини наведені у вироку) врахування особи винного. Як встановлено судом, ОСОБА_1 вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК належить до категорії злочинів середньої тяжкості, повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, що правильно визнано обставинами, які пом'якшують покарання, спричинені злочином збитки відшкодовані, за місцем проживання характеризується посередньо, має непогашені судимості. Обставин, які б обтяжували покарання судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що сукупність обставин вчинення засудженим злочину, фактична відсутність наслідків його, та з врахуванням даних про особу засудженого та його поведінки після вчинення злочину, відсутності обставин, які б обтяжували покарання і за наявності обставин, які пом'якшують покарання, давали законні підстави суду призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк, який не є максимально наближеним до максимального строку, визначеного санкцією вищезазначеного закону, а тому покарання ОСОБА_1 призначене за ч. 2 ст. 185 КК, підлягає пом'якшенню до 3 років, оскільки його виправлення можливе за умови застосування більш м'якого покарання, ніж це визначив суд.

При розгляді справи в апеляційному порядку суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення вимог ст. 65 КК та безпідставно залишив рішення в частині призначеного покарання ОСОБА_1 без зміни.

Доводи прокурора про необхідність застосування вимог ст. 69-1 КК при призначенні ОСОБА_1 покарання, за умови пом'якшення покарання засудженому, не є обгрунтованими, оскільки строк покарання у виді 3 років позбавлення волі є меншим ніж дві третини максимального строку покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України. У зв'язку з цим доводи касаційної скарги прокурора підлягають частковому задоволенню, а судові рішення зміні в частині призначеного ОСОБА_1 покарання.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які відповідно до ст. 412 КПК були би підставами для скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 433- 436, 438 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 рокущодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшивши йому покарання, призначене за ч.2 ст. 185 КК України, до 3 років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 згідно зі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.