переглянула в судовому засіданні вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Жовтоводського міськогосуду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Синельникове Дніпропетровськоїобласті, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 393 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2009 року, у виді позбавлення волі на строк 2 роки 9 місяців із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього увязнення з 21.01.2016 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Апеляційний суд Дніпропетровської області зазначений вирок у частині призначеного ОСОБА_1 покарання та застосування ч. 5 ст. 72 КК скасував, постановив свій вирок від 10 листопада 2016 року, яким засудив останнього за ч. 1 ст. 393 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2009 року, у виді позбавлення волі на строк 4 роки із конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 07.12.2015 року по день набрання вироком законної сили, тобто 10.11.2016 року із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 відбував покарання у Жовтоводській виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 26 на підставі вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2009 року, яким його визнано винним за ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

06 жовтня 2012 року за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці ОСОБА_1 переведено до дільниці соціальної реабілітації Жовтоводської виправної колонії № 26 з працевлаштуванням різноробочим на контрагентському об'єкті "Склад маркетингу" ЖВК № 26.

26 березня 2014 року, приблизно о 08.00 год., ОСОБА_1 під час виконання робіт на дільниці соціальної реабілітації засуджених на складах маркетингу ЖВК № 26, розташованому за адресою Дніпропетровська область, м. Жовті Води, пров. Дальній, 11, діючи умисно, без відповідного дозволу покинув територію ЖВК № 26 і зник у невідомому напрямку.

У подальшому, а саме 30 вересня 2015 року о 10.40 год. ОСОБА_1 був затриманий працівниками ЖВК № 26.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості та про направлення справи на новий судовий чи апеляційний розгляд або змінити вирок апеляційного суду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що апеляційним судом при призначенні йому покарання не було дотримано вимоги ст. 50 КК, а також не було зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення в період з 30.09.2015 по 07.12.2015 року. Вважає, що судом не вірно відраховано строк затримання, оскільки він був затриманий 30.09.2015 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав доводи касаційної скарги та просив залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК, та правильність кваліфікації його дій засудженим у касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та його особі через суворість колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до положень ст. 409 КПК однією з підстав для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно зі ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд переглянув вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора та дійшов обґрунтованого висновку про неправильне застосування цим судом кримінального закону, а саме ст. 69 КК, що призвело до призначення ОСОБА_1 покарання, яке за своїм розміром є несправедливим внаслідок м'якості.

Обґрунтовуючи рішення щодо виду і міри покарання ОСОБА_1, апеляційний суд, дотримуючись положень статей 50, 65 КК, правильно врахував ступінь тяжкості злочину та конкретні обставини його вчинення, дані про особу засудженого (має неповнолітнього сина, матір, яка потребує сторонньої допомоги, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, здійснив втечу з місць позбавлення волі відбуваючи покарання за попереднім злочином), та обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття. Зважив суд і на відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З огляду на викладене суд дійшов вірного висновку, що згадані обставини, які пом'якшують покарання у сукупності із встановленими позитивними даними про особу ОСОБА_1, є підставами для призначення покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 393 КК у мінімальному розмірі, установленому санкцією цього закону, а також за сукупністю вироків шляхом застосування принципу часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком.

Що стосується доводів засудженого про не вірне зарахування судом в строк відбування покарання, строку попереднього ув'язнення, то вони є безпідставними. Так, із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 по даній справі був ув'язнений 7 грудня 2015 року, а тому, відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК, в редакції закону, який діяв на момент ухвалення вироку апеляційним судом, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зарахував строк попереднього ув'язнення з 07 грудня 2015 року по 10 листопада 2016 року у строк відбування покарання із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Апеляційний суд при розгляді поданої прокурором апеляційної скарги дотримався положень статей 404, 405, 407, 414 КПК. Постановлений в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам статей 374, 420 КПК.

Отже, підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які відповідно до ст. 438 КПК були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено, а тому у задоволенні касаційної скарги засудженого слід відмовити.

Керуючись статтями 433- 436 КПК, п. 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року (1402-19) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.