розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 серпня 2017 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170040000513 та № 12015240120000233.

Вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 7 липня 2016 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов'язками, строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком на 1 рік з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_5 виправдано у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 жовтня2016 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Міщенко Т.М.,

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження направити на новий апеляційний розгляд. На обґрунтування своїх вимог посилається на порушення вимог ст. 214 КПК, оскільки докази, зокрема - відомості щодо осіб, які перетнули державний кордон, на підтвердження його винуватості зібрані до початку досудового розслідування. При цьому зазначає, що апеляційний суд розглянув кримінальне провадження із порушенням ст. 419 КПК України, на доводи апеляційної скарги вичерпної відповіді не дав, а також в ухвалі не зазначено підстав, з яких скаргу визнано необґрунтованою.

За вироком суду, ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, будучи призначеним на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції наказом в.о. начальника Головного управління юстиції у Хмельницькій області № 294/к від 30 березня 2007 року, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинив злочин за наступних обставин.

Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_5 у робочі дні неодноразово, періодами по декілька днів, без поважних причин не з'являвся на роботу і виїжджав за кордон у власних справах. При поверненні на робоче місце, ОСОБА_5, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, з метою незаконного нарахування та отримання заробітної плати за невідпрацьовані дні, користуючись неналежним виконанням своїх службових обов'язків посадовими особами відділу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції, відповідальними за облік та контроль робочого часу працівників, зловживаючи своїм службовим становищем, в журналі обліку робочого часу працівників Городоцького районного управління юстиції умисно, шляхом проставляння власних підписів, неодноразово виконував відмітки про вихід ним на роботу за дні, в які фактично на робочому місці не перебував і службові обов'язки не виконував, а у власних справах виїжджав за межі України.

Зокрема, ОСОБА_5 13, 14 червня 2013 року, 4, 5 липня 2013 року, 9 серпня 2013 року, 20 вересня 2013 року, 18 жовтня 2013 року, 08 та 15 листопада 2013 року, 13, 19 та 20 грудня 2013 року, 4 березня 2014 року, 5 вересня 2014 року, 23 і 24 жовтня 2014 року на робочому місці не перебував, у зв'язку з поїздкою за кордон, але в наступні дні, знаходячись на робочому місці в приміщенні відділу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції, що розташоване по АДРЕСА_2, в журналі обліку робочого часу зазначеного відділу умисно, шляхом проставляння власних підписів, виконав відмітки про вихід ним на роботу за вказані дні.

Надалі посадовими особами відділу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції дані з книги обліку робочого працівників Городоцького районного управління юстиції вносились в табелі обліку використання робочого часу та подані в Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області для нарахування заробітної плати.

На підставі зазначених табелів обліку використання робочого часу Головним територіальним управлінням юстиції у Хмельницькій області ОСОБА_5 безпідставно нараховано і виплачено в якості заробітної за період 13, 14 червня 2013 року, 4, 5 липня 2013 року, 9 серпня 2013 року, 20 вересня 2013 року, 18 жовтня 2013 року, 08 та 15 листопада 2013 року, 13, 19 та 20 грудня 2013 року грошові кошти на загальну суму 1114,80 грн., а за період з 4 березня 2014 року, 5 вересня 2014 року, 23 і 24 жовтня 2014 року грошові кошти на загальну суму 364,23 грн., а всього на загальну суму 1479,03 грн., якими він, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, незаконно заволодів шляхом зняття з банківських терміналів по картці/рахунку НОМЕР_1.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З огляду на положення статей 404, 405 КПК України суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, у тому числі за необхідності й шляхом дослідження доказів.

Відповідно до ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції необхідно зазначати узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. Також при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції під час розгляду цього кримінального провадження згадані вимоги закону повною мірою не виконав.

Доводи касаційної скарги засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону заслуговують на увагу.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він, будучи призначеним на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції шляхом зловживання своїм службовим становищем вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України. Вироком суду ОСОБА_5 виправдано у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки прокуром не доведено, що ведення журналу обліку робочого часу передбачено законом, у зв'язку з чим внесення підпису ОСОБА_5 до цього журналу не розцінюється як підроблення службового документу..

Не погоджуючись з вказаним вироком засуджений подав апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про закриття кримінального провадження в зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

На обґрунтування своїх вимог, крім іншого, ОСОБА_5 посилався на те, що вирок суду обґрунтований на недостовірних, неналежних та недопустимих доказах. Зазначав, про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, посилався на те, що докази, а саме: факт відсутності його на робочому місці, зібрані до початку досудового розслідування, тобто з порушенням вимог ст. 214 КПК України.Оскільки відомості щодо осіб, які перетнули державний кордон, на підтвердження його винуватості отримані органом досудового розслідування до початку досудового розслідування.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_5 суті всіх зазначених апелянтом доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі доводи апеляційної скарги не надав і свого рішення про залишення останньої без задоволення належним чином не мотивував, не надав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами він визнав наведені в апеляції обвинуваченого доводи неспроможними.

Суд апеляційної інстанції фактично, навів перелік доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, при цьому залишив поза увагою у який спосіб ОСОБА_5 використав своє службове становищем будучи працюючи на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції.

При цьому взагалі поза увагою суду апеляційної інстанції залишились доводи про оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вирок, суд дав їм формальну оцінку щодо їх достатності та достовірності, не проаналізувавши їх з точки зору належності та допустимості.