розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Ляшенка Р.О., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4,

Вироком Ірпінського міського суду Київської області від 07 квітня 2017 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 12 травня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 , ч. 1 ст. 304, ст. 70, ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, 04 грудня 2015 року звільненого умовно-достроково на строк 7 місяців 9 днів, засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він 01 лютого 2017 року близько 10 години 35 хвилин, діючи повторно, шляхом розбиття вікна проник до будинку, розташованого на АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_5 майно на загальну суму 3861 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що положення ст. 75 КК до ОСОБА_4 застосовані неправильно, що призвело до м'якості призначеного йому покарання. В порушення вимог ст. 419 КПК апеляційний суд належним чином не перевірив відповідних доводів апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив без зміни вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_4 покарання, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу винного, який вчинив злочин, маючи незняту і непогашену судимість за вчинення аналогічного злочину, характеризується посередньо.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд призначив засудженому покарання, наближене до максимального, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК.

Разом з цим, зваживши на обставини, що пом'якшують покарання засудженого - щире каяття та часткове відшкодування заподіяної потерпілому шкоди, думку потерпілого, який є дядьком ОСОБА_4, не має до останнього жодних претензій та просив не позбавляти його волі, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК правильно звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, поклавши обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень статей 75, 76 КК відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав вважати покарання ОСОБА_4 явно несправедливим через м'якість колегія суддів не убачає.

Переглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляції прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

При прийнятті відповідного рішення апеляційний суд в тому числі врахував, що засуджений хворіє на туберкульоз, у зв'язку з чим знаходиться на обліку в протитуберкульозному відділенні Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району.

Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки місцевого й апеляційного судів в частині призначення покарання засудженому, а також свідчили б про неможливість його виправлення без відбування відбування покарання у виді позбавлення волі, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора та доданої до неї копії судового рішення не убачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора Ляшенка Р.О. на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року щодо ОСОБА_4.