ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Здолбунів Рівненської області, проживаючого на АДРЕСА_1 судимого 09 грудня 2014 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч. 1 ст. 190 , ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК, за касаційною скаргою прокурора Салайчука Т.І., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2016 року,

Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 13 липня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупність злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 грудня 2014 року ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Прийняте рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 липня 2014 року у період часу з 03.00 до 04.00 години, перебуваючи на вул. Польова, 1"б" у м. Здолбунів Рівненської області, з кузова автомобіля "ІФА" таємно викрав належні ОСОБА_7 два мішки цукру вагою по 10 кг та один мішок цукру вагою 50 кг, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 700 грн.

19 липня 2014 року у період часу з 03.00 до 04.00 години, перебуваючи на вул. Польова, 1"б" у м. Здолбунів Рівненської області, ОСОБА_6 повторно таємно викрав з кузова автомобіля "ІФА" належні ОСОБА_7 два мішки цукру вагою по 10 кг та вироби з чорного металу, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 342 грн.

23 липня 2014 року у період часу з 03.00 до 04.00 години, перебуваючи на вул. Польова, 1"б" у м. Здолбунів Рівненської області, ОСОБА_6 повторно таємно викрав з кузова автомобіля "ІФА" належні ОСОБА_7 два мішки цукру вагою по 10 кг, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 200 грн.

24 червня 2015 року близько 11 години 30 хвилин, перебуваючи на вул. Коперника у м. Здолбунів Рівненської області, ОСОБА_6 шляхом ривка відкрито викрав жіночу сумку з майном, що в ній містилось, заподіявши потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 761 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2016 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання змінено.

Ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК до покарання, призначеного судом першої інстанції, у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 грудня 2014 року, більш суворим, призначеним за ч. 2 ст. 185 КК, ОСОБА_6 визначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК до покарання, призначеного судом першої інстанції, у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК до покарання, призначеного за ч. 2 ст. 186 КК частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 09 грудня 2014 року та за ч. 2 ст. 185 КК із врахуванням ч. 4 ст. 70 КК, і остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор Салайчук Т.І., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що при призначенні ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків положення статей 70 та 71 КК апеляційним судом застосовані неправильно. Крім того, вказує на безпідставне звільнення апеляційним судом ОСОБА_6 від відбування покарання за ч. 2 ст. 185 КК на підставі ст. 75 КК до визначення засудженому остаточного покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Деруна А.І. на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК (4651-17) .

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 3 ст. 419 КПК при зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Проте ухвала апеляційного суду цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.

Згідно приписів ч. 4 ст. 70 КК якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно ст. 71 КК якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів справи, злочини, передбачені ч. 2 ст. 185 КК, ОСОБА_6 вчинив до постановлення вироку від 09 грудня 2014 року, а злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК - після постановлення вказаного вироку.

Таким чином, змінюючи вирок суду першої інстанції та призначаючи ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів і сукупністю вироків, апеляційний суд повинен був спочатку призначити йому покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК, а саме шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань, призначених за ч. 2 ст. 185 КК і за попереднім вироком від 09 грудня 2014 року, а вже після цього на підставі ст. 71 КК визначити засудженому остаточне покарання, повністю або частково приєднавши призначене на підставі ч. 4 ст. 70 КК покарання до покарання, призначеного за ч. 2 ст. 186 КК.

Однак вказаних вимог апеляційний суд не дотримався.

Зокрема, апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 75 КК, звільнивши ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного ч. 2 ст. 185 КК, а також призначеного за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, оскільки згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення винному остаточного покарання за сукупністю злочинів, виходячи з його виду та розміру.

Крім того, згідно з п. 10 зазначеної Постанови у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину вказане розцінюється як порушення умов застосування ст. 75 КК, а тому повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням за сукупністю вироків є неприпустимим.

Таким чином, неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції в ході якого необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги та постановити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись п. 6 розділу XII "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) ,статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд

Касаційну скаргу прокурора Салайчука Т.І. задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 03 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.