розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу представника цивільного відповідача - голови правління ПрАТ "Київський страховий дім" Єрмака С.М. на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12014110250000597, щодо

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1,

громадянина України, не судимого,

про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

Вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн, на відшкодування судових витрат 1 601,77 грн, а всього 3 601,77 грн;

- з ПрАТ "Київський страховий дім" на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 695,25 грн, на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн, на відшкодування судових витрат 4 016,83 грн, а всього 9 712,08 грн;

- з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 1 000 грн, на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн, на відшкодування понесених судових витрат 460,88 грн, а всього 6 460,88 грн;

- з ПрАТ "Київський страховий дім" на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 37 873,85 грн, на відшкодування судових витрат 8 139,72 грн, а всього 46 013,57 грн.

Постановлено звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від сплати судового збору при зверненні до суду із позовом про відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та стягнути йогона користь держави з ОСОБА_6 в сумі 10,11 грн та з ПрАТ "Київський страховий дім" в сумі 622,22 грн.

Вироком стягнуто з засудженого судові витрати за проведення експертиз та вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2016 року вирокзалишено без змін.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача - голова правління ПрАТ "Київський страховий дім" Єрмак С.М. порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 в частині стягнення з товариства коштів на відшкодування моральної та матеріальної шкоди на користь цивільних позивачівОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також судових витрат, понесених останніми у кримінальному провадженні. Вказує, що дорожньо-транспортна пригода сталася не лише з вини засудженого, а також через ожеледицю внаслідок неналежного утримання автодороги власником дорожнього об'єкту. Вважає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи Рокитнянськогорайонного дорожнього управління ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Авомобільні дороги", оскільки відшкодування заподіяної в ДТП шкоди повинно бути покладено саме на це підприємство. Вказує, що судом залишено поза увагою відсутність у кримінальному провадженні документального підтвердження проведення цивільним позивачем ОСОБА_2 відновлювального ремонту транспортного засобу та витрат потерпілим ОСОБА_1, пов'язаних із його лікуванням. Представник цивільного позивача просить відмовити у задоволенні вимог, заявлених до ПрАТ "Київський страховий дім".

У запереченнях на касаційну скаргу представника цивільного відповідача цивільні позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2просять залишити судові рішення щодо ОСОБА_6 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що він 13 грудня 2014 року приблизно о 09.00 год., керуючи технічно справним автомобілем марки "ВАЗ 2109", державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі с. Острів - смт. Рокитне в напрямку смт. Рокитного, порушив вимоги п. 1.3, п. 1.5, п. 2.3 б, п. 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку (наявність обледеніння на проїзній частині дороги), не обрав безпечну швидкість для руху транспортного засобу, яким керував, втратив керування над автомобілем та виїхав на зустрічну смугу руху транспортних засобів, де допустив зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ 21150", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку по власній смузі руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби було пошкоджено, а водій ОСОБА_1 отримав тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника цивільного відповідача на підтримання касаційної скарги, думку представника цивільних позивачів, який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, цивільних позивачів, які висловилися про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень, колегія суддів вважає, що касаційна скаргане підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій у результаті кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння завдано матеріальної та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, котра за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Частиною 5 зазначеної норми визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, зазначеним Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми ЦПК України (1618-15) за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Статтею 1194 ЦК Українивстановлено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Статтями 1166, 1167 ЦК України визначенозагальні підстави відшкодування майнової та моральної шкоди. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності вини останньої в заподіянні такої шкоди.

Частиною 1 ст. 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Статтею 23 Закону визначено, що шкода, заподіяна життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є: шкода пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на час вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення його цивільно-правову відповідальність булозастраховано у ПрАТ"Київський страховий дім". За умовами полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, серія АІ № 4247661 від 22.11.2014, на одного потерпілого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн.

Як установлено судом, цивільному позивачу ОСОБА_2- власнику транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, спричинено матеріальнута моральну шкоду, увиплаті якої в добровільному порядку страховиком ПрАТ "Київський страховий дім" відмовлено. Потерпілий ОСОБА_1 в дорожньо-транспортній пригоді отримавтілесні ушкодження, у зв'язку з чим був вимушений витрачати грошові кошти на придбання ліків, що підтверджується наявними у кримінальному провадженні чеками, а також йому було спричинено моральну шкоду, що полягала у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Оскільки цивільно-правову відповідальність ОСОБА_6 було застраховано ПрАТ "Київський страховий дім", арозмір шкоди, спричиненої ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не перевищував ліміту страховика, то рішення суду про стягнення коштів з ПрАТ "Київський страховий дім" на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної цивільним позивачам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є правильним.

Вирішення судом першої інстанції цивільних позовівОСОБА_2 і ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на вимогах ст. 128 КПК України, ст. ст. 979, 1166, 1167 ЦК України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) від 01 липня 2004 року, та роз'ясненнях, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 (v0004700-95) року.

Безпідставними є доводи представника цивільного відповідача про те, що суд, стягуючи шкоду на користь цивільних позивачів з ПрАТ "Київський страховий дім", залишив поза увагою те, що дорожньо-транспортна пригода сталася через ожеледицю внаслідок неналежного утримання автодороги Рокитнянським районним дорожнім управлінням ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Авомобільні дороги", на яке, за переконанням представника цивільного відповідача, повинно бути покладено відшкодування заподіяної в ДТП шкоди. Так, ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до змісту ст. 38.1.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.

Таким чином, суд правильно стягнув шкоду, заподіяну цивільним позивачам у зв'язку із настанням страхового випадку зі страхової компанії, що не позбавляє останню права звернутися із регресним позовом до власника дорожнього об'єкту.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, аналогічні вищенаведеним доводи щодо незаконності вироку суду першої інстанції стосовно вирішення заявлених цивільних позовів цивільний відповідач наводив у своїй апеляційній скарзі, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Ухвалу апеляційногосуду належним чином вмотивовано згідно з вимогами ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої або апеляційної інстанцій постановити законне й обґрунтоване рішення, перевіркою матеріалівпровадження за доводами касаційної скарги представника цивільного відповідача не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача - голови правління ПрАТ "Київський страховий дім" Єрмака С.М. - без задоволення.