розглянувши в судовому засіданні 31 липня 2017 року касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2017 року щодо ОСОБА_4,

Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27 квітня 2017 року затверджено угоду про примирення від 16 січня 2017 року, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та засудженим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12016180040001427.

Ухвалено ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора.

У касаційній скарзі прокурор вказує на незаконність та необґрунтованість судового рішення та порушує питання про його скасування судом касаційної інстанції.

Перевіривши долучену до скарги копію оскаржуваного судового рішення, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що прокурор, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати судове рішення з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Своє прохання обґрунтовував тим, що при призначенні ОСОБА_4 покарання суд не застосував положення ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Як обґрунтовано зазначено апеляційним судом, угода про примирення затверджена у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, який відповідно до ст. 12 цього Кодексу відноситься до злочинів середньої тяжкості. Інших підстав, які унеможливлюють затвердження угоди про примирення між потерпілим та засудженим, апеляційним судом не встановлено.

Посилання прокурора на порушення норм матеріального та процесуального права, наведені ним у апеляційній скарзі, не можуть слугувати підставою для перегляду у апеляційному порядку вказаної категорії судових рішень, з огляду на особливості їх оскарження, передбачені п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Тому суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Рівненської області на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2017 року щодо ОСОБА_4.