розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12015040340000584 за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_5 та її захисника - адвоката Перевертайло Л.Т. на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року,

За вказаним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1, раніше не судиму, засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

22 лютого 2015 року близько 22 год. засуджена прийшла за місцем проживання ОСОБА_6., що по АДРЕСА_2. У вказаному будинку перебував ОСОБА_10, та між ним і ОСОБА_5 виникла сварка, що переросла у бійку. У ході сварки ОСОБА_10 схопив засуджену за комір куртки, кинув на диван і став бити кулаком правої руки в обличчя. У відповідь на такі дії ОСОБА_5 взяла зі столу кухонний ніж та умисно з метою позбавлення потерпілого життя з мотивів особистої неприязні, яка виникла раптово, завдала ним ним ОСОБА_10 одного удару в шию, чим спричинила проникаюче колото-різане поранення, від якого потерпілий помер на місці події.

У касаційній скарзі захисник засудженої ОСОБА_5 - адвокат Перевертайло Л.Т., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому оспорює правильність правової кваліфікації дій засудженої, вважаючи, що остання вчинила вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, а тому її дії слід кваліфікувати за ст. 118 КК України. На думку захисника, суд не дав належної оцінки доказам протиправного насильства з боку потерпілого, що було небезпечним для здоров'я ОСОБА_5 й викликало необхідність негайного захисту шляхом заподіяння ОСОБА_10 фізичної шкоди. При цьому, за твердженням автора скарги, суд усупереч вимогам п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України не встановив мотиву злочину, за який ОСОБА_5 засуджено.

Засуджена ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити судові рішення: перекваліфікувати її дії з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України та призначити покарання у межах санкції цієї статті. В обґрунтування своїх вимог наводить доводи, аналогічні викладеним у касаційній скарзі захисника.

На касаційну скаргу засудженої потерпіла ОСОБА_11 подала заперечення, в яких веде мову про законність та обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої та захисника Полущенка Д.Г., котрі підтримали касаційну засудженої та частково підтримали скаргу захисника Перевертайло Л.Т., просили змінити судові рішення шляхом перекваліфікації дій засудженої, думку прокурора, котрий просив частково задовольнити скарги, скасувати ухвалу апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, перевіривши доводи, викладені у скаргах, суд касаційної інстанції дійшов наступного висновку.

Ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати встановленим ст. 370 КПК України загальним вимогам щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення. Відповідність наведеним вимогам включає в себе, зокрема, дотримання передбачених цим Кодексом норм процесуального права. Обґрунтованою ухвала може вважатися лише за умови, якщо викладені в ній висновки ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Згідно зі ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі необхідно докладно викласти мотиви й підстави її відхилення. Таке мотивування має ґрунтуватися на об'єктивному з'ясуванні обставин, які мають істотне правове значення, шляхом аналізу поданих сторонами і досліджених у судовому засіданні доказів та висновків суду першої інстанції.

Наведених законодавчих приписів апеляційний суд не дотримався.

Як видно з матеріалів провадження, в основу оскаржуваного вироку покладено, зокрема, ряд письмових доказів, які відповідно до журналу судового засідання і технічного запису процесу подавалися стороною обвинувачення і були предметом дослідження місцевого суду, - протоколи оглядів місця події та речей, слідчого експерименту за участю засудженої, висновки судових медичних, імунологічних та медико-криміналістичної експертизи (а. к. п. 52-54). На аналізі й оцінці цих доказів у значній мірі ґрунтуються викладені у вироку висновки суду про спрямованість умислу ОСОБА_5 на позбавлення ОСОБА_10 життя та кримінально-правова кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 115 КК України.

У поданих на вирок апеляційних скаргах засуджена і захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оспорювали вищевказані висновки й наводили доводи, аналогічні викладеним у касаційних скаргах, про вчинення засудженою вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (а. к. п. 138, 141-143).

За аргументами сторони захисту, коли потерпілий, будучи у стані алкогольного сп'яніння та агресивно налаштованим, кинув ОСОБА_5 на диван і бив по голові, притискаючи своїм тілом до дивану і позбавляючи можливості втекти, засуджена схопила ніж, який випадково потрапив їй під руку, і навмання відбивалася ним виключно для негайного відвернення зумовленої діями ОСОБА_10 реальної загрози для свого життя і здоров'я.

Факти насильницьких дій і стану потерпілого встановлено місцевим судом, зокрема, на підставі висновків судово-медичних експертиз, у тому щодо характеру й локалізації спричинених ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.

З урахуванням наведеного, зазначені в апеляційних скаргах доводи підлягали ґрунтовній перевірці на підставі всієї сукупності поданих сторонами і досліджених у судовому засіданні доказів, чого апеляційним судом не зроблено.

Натомість суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду, обмежився дублюванням у своїй ухвалі доказової бази, викладеної у вироку. При цьому апеляційний суд не зважив на відсутність у матеріалах справи письмових джерел доказів, одержаних під час досудового розслідування й покладених в основу вироку, - висновків усіх експертиз і протоколів за результатами слідчих дій. Як видно з супроводжувального листа, інші документи, ніж ті, що містяться в одержаних судом касаційної інстанції матеріалах, до апеляційного суду не направлялися (а. к. п. 156).

Зазначене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не перевіряв із процесуальних першоджерел доказів, які мають основоположне значення для перевірки правильності встановлення місцевим судом спрямованості умислу обвинуваченої, мети й мотиву її дій. Тоді як вказані обставини відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України належать до предмету доказування й безпосередньо випливають на кримінально-правову кваліфікацію діяння.

Виходячи з наведеного, оскаржувана ухвала не може вважатися такою, що відповідає встановленим у статтях 370, 419 КПК України вимогам обґрунтованості. Оскільки перевірка відповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження належить до виключної компетенції апеляційного суду, допущені порушення призводять до істотного обмеження процесуальних прав обвинуваченої на захист своїх законних інтересів при перегляді обвинувального вироку щодо неї судом вищого рівня, і такі права не можуть бути поновлені в інший спосіб, як шляхом призначення нового апеляційного розгляду.

Крім цього, апеляційний суд не взяв до уваги, що на долученому до матеріалів провадження магнітному носії інформації частина аудіозапису судового засідання у місцевому суді, яка включає в себе, зокрема, показання обвинуваченої, непридатна для відтворення. Зазначене свідчить про неналежне виконання судом першої інстанції вимог ч. 4 ст. 107 КПК України щодо повного фіксування судового провадження технічними засобами.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене, усунути порушення, вказані в цій ухвалі, ретельно дослідити всі доводи апеляційних скарг, перевірити обставини, що передували заподіянню потерпілому ножового поранення й мають істотне значення для правової оцінки дій обвинуваченої, залежно від зазначеного дати на доводи скарг умотивовані відповіді та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433, 436 КПК України, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , суд

Касаційні скарги засудженої та її захисника задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.