розглянувши в судовому засіданні 24 липня 2017 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 06 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 07 березня 2017 року щодо нього,

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 06 січня 2017 року,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Липового, Глобинского р-ну,Полтавської обл., раніше судимого вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 10 січня 2012 року за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:

- ч. 2 ст. 185 КК - на строк 2 роки;

- ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

ОСОБА_4 засуджено за те, що він 08 липня 2016 року о 13 год., зайшовши через незамкнену хвіртку на територію домоволодіння АДРЕСА_1 де таємно викрав із автомобіля "ВАЗ 2106", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, майно, належне потерпілому ОСОБА_5, а саме: навігатор марки "Prestigio", автомагнітолу марки "Pioneer", планшет "Pixus" на загальну суму 2944 грн.

Крім того, 12 травня 2016 року о 02 год., зайшовши на територію домоволодіння АДРЕСА_2 та проникнувши до підсобного приміщення, ОСОБА_4 таємно повторно викрав майно, належне потерпілій ОСОБА_6, а саме: бензопилу марки "Expert", електродрель марки "Einhell" та велосипед марки "AzimutExtreme" на загальну суму 2684 грн.

Крім того, засуджений 24 червня 2016 року о 16.30 год., зайшовши через незамкнену хвіртку домоволодіння АДРЕСА_3 та проникнувши до будинку, таємно повторно викрав, належні потерпілому ОСОБА_7, планшет марки "Bravis" та грошові кошти на загальну суму 4390 грн.

Крім того, ОСОБА_4 05 липня 2016 року о 14 год., зайшовши на територію домоволодіння АДРЕСА_4 та проникнувши до будинку, таємно повторно викрав, належні потерпілій ОСОБА_8, мобільні телефони марок "Nokia 107", "Nokia" з належностями та грошові кошти на загальну суму 1034 грн.

Крім того, 10 липня 2016 року о 12 год, зайшовши на територію домоволодіння АДРЕСА_5 та проникнувши до підсобного приміщення, ОСОБА_4 таємно повторно викрав, належні потерпілій ОСОБА_9, мобільні телефони марок "Lenovo S920", "Nokia x2" з належностями та гаманець з грошовими коштами на загальну суму 3156 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 07 березня 2017 року вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений не погоджується із судовими рішеннями через невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості та просить призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судами в повній мірі не враховано даних, які його характеризують, утримання ним неповнолітньої дитини, тяжкий стан здоров'я та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості та необхідність застосування положень ст. 69 КК є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 65 КК в достатній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого, який за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем перебування у слідчому ізоляторі - негативно, не працює, вину у скоєному в судовому засіданні не визнав, щиро не розкаявся, притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів, за вчинення яких має не зняту та не погашену судимість у встановленому законом порядку, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, а також утримання з його слів неповнолітньої дитини (вказаний факт у судовому засіданні документально не підтверджений).

Крім того, враховано судом і те, що ОСОБА_4 хворіє на ряд невиліковних захворювань та визнано вказану обставину такою, що пом'якшує покарання.

На підставі цих даних у їх сукупності суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що покарання, яке буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, потрібно призначити у виді позбавлення волі у розмірах, передбачених санкціями ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 цього Кодексу.

Обставини, на які посилається засуджений у поданій скарзі, зокрема, щодо утримання ним неповнолітньої дитини та тяжкого стану здоров'я, належним чином враховані при призначенні покарання, в результаті чого покарання призначене йому за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК наближене до мінімального розміру, передбаченого санкцією статті.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у касаційній скарзі доводи засудженого за своїм змістом аналогічні доводам його апеляційної скарги і на них надано обґрунтовані відповіді.

Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, з чим погоджується і колегія суддів.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) , колегія суддів,

Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 06 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 07 березня 2017 року щодо нього.