розглянувши в судовому засіданні 21 липня 2017 року касаційну скаргу захисника Попової-Завгородньої С.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року,

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2017 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Молдови, уродженця м. Бричани Республіки Молдова, який мешкає у АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:

- ч. 2 ст. 185 КК - на строк 1 рік;

- ч. 3 ст. 185 КК - на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Згідно з вироку суду, ОСОБА_5 діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_7, у січні 2016 року, в м. Чернівці, таємно, шляхом вільного доступу викрали грошові кошти з касових апаратів магазинів, чим спричинили матеріальну шкоду наступним особам:

- ОСОБА_8 на суму 800 грн;

- ОСОБА_9 на суму 700 грн;

- ОСОБА_10 на суму 611 грн;

- ОСОБА_11 на суму 3 500 грн.

Крім того, ОСОБА_5 28 грудня 2015 року 02.00 год., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, шляхом віджиму металопластикового вікна, проник до приміщення корпусу Обласної клінічної лікарні, розташованої по АДРЕСА_2, звідки таємно викрав належне потерпілому ОСОБА_12 майно, чим спричинив йому матеріальну шкоду на загальну суму 5 500 грн.

Він же, 06 січня 2016 року о 02.00 год. ОСОБА_5, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_13, шляхом віджиму металопластикового вікна, проникли до офісного приміщення, що розташовано по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_14, чим спричинив йому матеріальну шкоду на загальну суму 11 070 грн.

Також, 13 січня 2016 року о 18.00 год., діючи повторно, за аналогічних обставин, у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що по АДРЕСА_4, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки "HTC-M7" з сім картою, що належить ОСОБА_15, чим спричинив йому матеріальну шкоду на суму 5 000 грн.

Він же, 28 січня 2016 року, діючи повторно, за аналогічних обставин, шляхом пошкодження замка вхідних дверей, проник всередину офісного приміщення, розташованого по АДРЕСА_5, звідки викрав належне потерпілій ОСОБА_16 майно, на загальну суму 13 000 грн.

У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про зміну оскаржуваних судових рішень шляхом пом'якшення призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК. Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого внаслідок суворості, що з огляду на зміст оскаржуваної ухвали залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника щодо суворості призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції виходив зі ступіння тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, значної кількісті епізодів злочинної діяльності, даних про особу засудженого, який до вчинення даних кримінальних правопорушень до кримінальної відповідальності не притягувався, однак в подальшому вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 березня 2016 року ОСОБА_5 був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК за вчинення крадіжки 26 січня 2016 року до покарання у виді арешту на строк 4 місяці. При цьому ураховано, що засуджений має позитивну характеристику, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, утримує малолітню дитину та відшкодував завдану потерпілим шкоду.

На підставі цих даних суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 буде призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкцій частин 2 та 3 ст. 185 КК із застосуванням ч.1 ст. 70 КК.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, аналогічні доводи щодо призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК були наведені в апеляційній скарзі засудженого і перевірялися судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Апеляційний суд, залишаючи без зміни вирок суду першої інстанції, у відповідності до ст. 419 КПК належним чином мотивував прийняте рішення. Підстав вважати його незаконним чи необґрунтованим, як на цьому наполягає захисник, колегія суддів не вбачає.

Покарання, призначене ОСОБА_5, відповідає загальним засадам призначення покарання, є достатнім і справедливим, а тому підстави для зміни оскаржуваних судових рішень шляхом застосування ст. 69 КК з мотивів, наведених у касаційній скарзі захисника, відсутні.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів,

Відмовити захиснику Поповій-Завгородній С.Г. у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 травня 2017 року щодо ОСОБА_5.