за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2016 року,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

захисника Візір О.В. (в режимі відеоконференції),

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно застосував положення ст. 68 КК України та при постановленні вироку в повній мірі не врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, вчиненого засудженим, та дані про його особу.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за:

- ч. 2 ст. 15 - п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- ч. 4 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.

Так, 16 вересня 2015 року близько 21.30 год. ОСОБА_1 після вживання спиртних напоїв, перебуваючи на АДРЕСА_2, зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_4, з яким почали спілкуватись на побутові теми.

Під час розмови, на питання ОСОБА_4 про те, чому ОСОБА_1 знаходиться у військовій формі, останній став розповідати, що він був учасником бойових дій під час проведення антитерористичної операції.

У зв'язку з тим, що повідомлені ОСОБА_1 відомості про його участь в бойових діях під час проведення антитерористичної операції викликали у ОСОБА_4 сумнів в їх дійсності, а також підозру про можливі спекуляції зазначеним статусом для входження в довіру з метою вчинення шахрайських дій чи отримання державних соціальних гарантій, останній повідомив підозрюваному, що викличе працівників міліції.

Після цього ОСОБА_4, діючи з метою затримання та передачі ОСОБА_1 працівникам поліції для встановлення його особи та перевірки на причетність до можливих правопорушень, став утримувати останнього на місці, тримаючи того за руки та верхній одяг, а також дістав мобільний телефон та намагався повідомити поліцію про затримання ним ОСОБА_1

У цей час, помітивши у ОСОБА_4 в руках мобільний телефон, у ОСОБА_1 раптово виник умисел на його заволодіння шляхом вчинення розбійного нападу, поєднаного з протиправним заподіянням смерті потерпілого з корисливих мотивів.

ОСОБА_1, діючи умисно. з метою протиправного позбавлення життя потерпілого ОСОБА_4 та нападу на нього з метою заволодіння його майном дістав ніж та наніс останньому не менше семи ударів з великою силою в життєво важливі органи, заподіявши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Після чого ОСОБА_1 вирвав з рук потерпілого та заволодів мобільним телефоном марки "Lenovo S920", вартістю 3 000 грн, із картою оператора мобільного зв'язку "МТС", вартістю 10 грн, з грошовими коштами на рахунку в розмірі 60 грн, та картою оператора мобільного зв'язку "Лайф", вартістю 10 грн, чохлом до мобільного телефону, вартістю 150 грн, спричинивши потерпілому матеріального збитку на загальну суму 3 230 грн.

Вважаючи, що всі необхідні дії, спрямовані на доведення злочинного умислу на умисне вбивство ОСОБА_4, з корисливих мотивів виконаними, усвідомлюючи, що нанесені у життєво важливі органи тілесні ушкодження мають неодмінно привести до смерті потерпілого, ОСОБА_1 залишив місце події, але з незалежних від нього причин вказаний злочинний умисел не був доведений до кінця, оскільки потерпілому в подальшому було своєчасно надано кваліфіковану медичну допомогу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання скарги, пояснення захисника із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15 - п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів прокурора, наведених у касаційній скарзі, про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції обґрунтовано врахував відсутність пом'якшуючих покарання обставин, наявність обтяжуючих покарання обставин - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів, а також дані про особу засудженого.

З урахуванням наведеного колегія суддів уважає призначене засудженому покарання справедливим, підстав для скасування судових рішень через його м'якість не вбачає.

Також, колегія суддів ураховує відповідність призначеного покарання положенням ст. 68 КК України (в редакції Закону від 07 вересня 2016 року).

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, за апеляційними скаргами засудженого та його захисника, ретельно перевірив зазначені в них доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.