за касаційною скаргою засудженого на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 18 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської областівід 01 грудня 2016 року,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із ухваленими щодо нього судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості, просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, при призначенні покарання безпідставно не врахував усіх пом'якшуючих обставин, зокрема того, що він вперше вчинив кримінальне правопорушення, позитивно характеризується, сприяв розкриттю злочину, а також має двох неповнолітніх дітей. Вказує на те, що судами необґрунтовано було відмовлено у проведенні додаткової автотехнічної експертизи та не наведено мотивів рішення про стягнення завищеного розміру моральної шкоди без врахування його майнового стану.

Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 18 серпня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Харківської областівід 01 грудня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 22 серпня 2015 року близько 18.10 год., не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "Опель-Кадет", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі "Київ-Харків-Довжанський" порушив вимоги п.п. 2.1а, 2.9а, 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та допустив зіткнення з автомобілем "Хаммер", без реєстраційного номера, під керуванням водія-солдата ОСОБА_2 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Опель-Кадет" ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання скарги, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, наявність обставин, що пом'якшують покарання - щирого каяття та часткового відшкодування завданої шкоди, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про особу засудженого.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати призначене покарання надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не знаходить.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою засудженого, яка є аналогічною до його касаційної скарги, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 370, 419 КПК України та є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував засуджений, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 18 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 01 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.