за касаційною скаргою захисника Шестакової Ю.В. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

У касаційній скарзі захисник Шестакова Ю.В., не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_1 судовими рішеннями через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить їх змінити, пом'якшивши призначене покарання та застосувавши положення ст. 69 КК України, а також просить не застосовувати додаткове покарання. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, безпідставно не застосував ст. 69 КК України та призначив надмірно суворе покарання, при цьому не врахував усіх пом'якшуючих обставин, зокрема, добровільного відшкодування завданих збитків, незначний розмір привласненого майна та відсутність тяжких наслідків.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 187 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією належного йому майна, окрім житла.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року вирок місцевого суду змінено, виключено дані про заволодіння навушниками потерпілого ОСОБА_3 та уточнено загальний розмір завданої останньому майнової шкоди.

У решті вирок місцевого суду залишений без зміни.

За вироком суду, з урахуванням внесених судом апеляційної інстанції змін, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, 19 лютого 2016 року близько 19.25 год. ОСОБА_1 і невстановлена досудовим розслідуванням особа, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, вчинили напад на ОСОБА_5 та, погрожуючи застосуванням ножа, заволоділи його майном: мобільним телефоном "Samsung G0531H", вартістю 4 000 грн.

Крім того, 20 лютого 2016 року близько 00.30 год. ОСОБА_1 і невстановлена досудовим розслідуванням особа, знаходячись біля будинку № 6-а на вул. Жолудєва у м. Києві, вчинили напад на ОСОБА_3 та, погрожуючи застосуванням ножа, заволоділи його майном: мобільним телефоном "НТС Оne", вартістю 6 000 грн, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Life", вартістю 20 грн, з грошовими коштами на рахунку в сумі 40 грн, коштами в сумі 120 грн, а всього на загальну суму 6 180 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора із запереченнями проти скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 187 КК України в касаційному порядку не оспорюються.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та додаткове покарання у виді конфіскації майна, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, наявність обставин, що пом'якшують покарання - щирого каяття та часткове добровільне відшкодування шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, корисливий мотив злочину.

Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк та додаткове покарання у виді конфіскації майна, дотримався вимог статей 65 - 67 КК України.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, підстав визнати його надмірно суворим, як про це зазначено в касаційній скарзі захисника, колегія суддів не знаходить.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника, яка є аналогічною до її касаційної скарги, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 370, 419 КПК України та є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника Шестакової Ю.В. залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.