Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого

Дембовського С. Г.,

суддів за участю прокурора засудженого при секретарі

Наставного В. В. і Матієк Т. В., Ємця І. І., ОСОБА_5, Гапоні В. О.,

розглянувши в судовому засіданні 13 липня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 6 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 7 червня 2016 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця м. Монастирище Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки і 6 місяців;

за ч. 2 ст. 342 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки і 6 місяців.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 14 січня 2015 року близько 15 год. 00 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, на території ставу військової частини А-1382 по вулиці Леніна с. Леськове Монастирищенського району Черкаської області, під час виконання дільничним інспектором Монастирищенського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_7 покладених на нього службових обов'язків щодо охорони громадського порядку вчинив опір, що виразився у хапанні та смиканні за формений одяг, штовханні, зриванні та відкиданні головного убору, а також завдав ряд ударів кулаками в ділянку обличчя, рук, тулубу та ніг, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 6 жовтня 2016 року вирок суду змінено, ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, та на підставі ст. 76 КК України покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх доводів зазначає, що апеляційним судом безпідставно застосовано до засудженого положення ст. 75 КК України. Вважає, що суд 2-ї інстанції помилково визнав пом'якшуючі покарання обставини, а саме: визнання вини, щире каяття, а також залишив поза увагою вчинення засудженим кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння. Також зазначає, що апеляційний суд докладних та переконливих мотивів на спростування наведених в апеляції доводів прокурора щодо необґрунтованості призначення покарання, що призвело до м'якості, всупереч вимог ст. 419 КПК України, у своїй ухвалі не навів.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, думку засудженого про відсутність підстав для задоволення скарги, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Однак, апеляційним судом ці вимоги закону не виконано.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що засуджений та прокурор, не погоджуючись із рішенням місцевого суду, подали апеляції.

Засуджений зазначав про неповноту досудового слідства та судового розгляду справи, а також про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення та просив вирок щодо нього скасувати й призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив призначити ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 70 КК України визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік і 1 місяць.

Проте, апеляційний суд, задовольняючи частково апеляційну скаргу засудженого та залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, дійшов до висновку про звільненняОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Однак, із таким висновком апеляційного суду не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки тому, що ОСОБА_5, будучи в стані алкогольного сп'яніння, учинив кримінальні правопорушення щодо працівника правоохоронного органу.

Окрім того, апеляційним судом залишено поза увагою, думку потерпілого, який у судових дебатах у суді апеляційної інстанції погодився із думкою прокурора в частині призначення засудженому реального покарання у виді позбавлення волі та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_5, що підтверджується технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове засідання за 06 жовтня 2016 року.

Також апеляційним судом безпідставно визнано обставинами, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття, оскільки засуджений ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанцій вину у вчинення опору працівникові правоохоронного органу та в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, не визнав.

За таких обставин, на думку колегії суддів, звільнення ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, не відповідає вимогам ст. 65 КК України через м'якість, за умови відсутності інших додаткових обставин.

Також при перевірці кримінального провадження встановлені розбіжності між носієм інформації, на якому зафіксоване судове засідання Апеляційного суду Черкаської області від 06 жовтня 2016 року та мотивувальною частиною ухвали апеляційного суду щодо позиції прокурора відносно поданих апеляційних скарг прокурора та засудженого.

За таких обставин, ухвала Апеляційного суду Черкаської області від 06 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином його мотивувавши.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 434- 436 КПК України,

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 06 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.